Гійом Люччі, генеральний директор філіппінської компанії Prime Infrastructure Capital, заявив, що ціль Паризької угоди обмежити потепління 1,5 градуса Цельсія є досяжною для Південно-Східної Азії, але ціною вищих витрат на енергію. Свій виступ він зробив у вівторок на саміті Fortune Southeast Asia 500 у Хошиміні. Водночас сам Люччі називає себе песимістом щодо декарбонізації регіону.
За його словами, уряди мають погодитися на подорожчання енергії, якщо хочуть перейти на чистіші джерела. Люччі описав жорсткий вибір між вартістю і кліматичними цілями: регіон може їх досягти, але тоді доведеться оплачувати перехід із бюджетів і тарифів. Саме на цьому він зробив акцент у своєму виступі, підкресливши, що питання передусім політичне і фінансове, а не технічне.
Особливо гостро це питання стоїть на Філіппінах. Країна імпортує 98% нафти з Близького Сходу, а у березні оголосила національну надзвичайну ситуацію в енергетиці. Ціни на пальне різко зросли після початку війни з Іраном у лютому. Люччі також зазначив, що енергосистема країни погано пристосована до змінної відновлюваної генерації, тож для її стабілізації будують 2 000 МВт гідроакумулюючих електростанцій. Такі станції накопичують енергію, яка надходить із сонячних і вітрових джерел, і віддають її в мережу тоді, коли генерація зменшується.
Кім-Сі Лім, головна інвестиційна директорка Азійського банку інфраструктурних інвестицій (AIIB), оцінює перспективи більш оптимістично. Вона вказує на темпи зростання регіону та молоде, технологічно обізнане населення. За її словами, головна перешкода не в капіталі, а в упевненості інвесторів: вони вимагають мінімальної дохідності, а ризики сприймаються як занадто високі. Тобто гроші на перехід є, але їх поки важко залучити на прийнятних для інвесторів умовах.
Тло для дискусії задає енергетична криза, спричинена конфліктом навколо Ормузької протоки. За даними Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), у 2025 році близько 25% морської торгівлі нафтою проходило через цю протоку, і приблизно 80% цього потоку прямувало до Азії. МЕА також зазначає, що обхідних маршрутів для ормузької нафти небагато, тож регіон залежить від стабільності одного вузького проходу. Ціни на скраплений природний газ приблизно вдвічі перевищують докризові рівні, ціна нафти майже вдвічі.
Попит на електроенергію теж зростає. МЕА прогнозує, що у 2026–2030 роках споживання електроенергії в Південно-Східній Азії щороку зростатиме на 5,4%. Центри обробки даних у 2024 році спожили близько 415 ТВт·год, що приблизно 1,5% світової електроенергії. Розвиток штучного інтелекту підвищує енергетичну щільність таких центрів, тобто на меншій площі потрібно більше потужності. Ксінгзян Пан з Schneider Electric припускає, що подібні об'єкти можуть переміщатися до віддалених енергетичних парків. Водночас розміщення поруч із житловими районами може спровокувати протести через споживання електроенергії та води, тож питання доступу до ресурсів стає не лише інженерним, а й соціальним.