Європейська безпекова політика отримала нову проблему, яка не схожа ані на класичні терористичні організації, ані на звичайні підліткові субкультури. Координатор ЄС із боротьби з тероризмом Бартян Вегтер говорить про нігілістичний насильницький екстремізм — онлайн-середовище, у якому жорстокість може ставати самоціллю та способом отримати статус.
Під час спільної операції правоохоронців дев’яти європейських країн було виявлено близько 4 340 інтернет-адрес, пов’язаних з екосистемою The COM. Серед мереж, які привернули особливу увагу, — 764. Польське видання Rytm Kraju розглядає цю тему саме як питання європейської безпеки: групи не обмежуються однією країною, а контакт між жертвою, вербувальником і виконавцем може проходити через кілька юрисдикцій.
Це змінює і державну відповідь. Коли рух має зрозумілу політичну програму, силові структури шукають організаторів, фінансування, пропаганду й конкретні цілі. У середовищі 764 структура значно розмитіша. Там можуть одночасно з’являтися сексуальна експлуатація неповнолітніх, кіберсталкінг, шантаж, самопошкодження, жорстокість до тварин та екстремістська символіка.
Anti-Defamation League описує ідейне ядро мережі як нігілістично-мізантропне і фіксує запозичення з Order of Nine Angles — сатаністсько-неонацистської течії. Водночас дослідники застерігають від автоматичного висновку, що кожен учасник є переконаним прихильником цієї доктрини. Частина використовує символи для шоку та демонстрації радикальності.
Для політики це важлива різниця. Демократична держава не може карати людину за похмуру естетику чи непопулярну думку. Вона має реагувати на загрози, експлуатацію, підбурювання, насильство і конкретні злочинні дії. Саме тому нова європейська рамка повинна поєднати антитерористичний аналіз із кіберполіцією, захистом дітей і роботою платформ.
Особливо гострим є питання неповнолітніх. Частина підлітків потрапляє в такі групи не через політичну програму, а через потребу належати до спільноти, цікавість до забороненого, бажання отримати увагу чи статус. Це створює простір, де людина може спочатку бути вразливою мішенню, а потім сама почати завдавати шкоди.
Україні ця тема не чужа лише тому, що найгучніші справи поки виникають за кордоном. Українські підлітки користуються тими самими платформами, месенджерами й алгоритмами рекомендацій, що і їхні ровесники в ЄС чи США. Тому механізми раннього реагування, цифрова грамотність і співпраця з європейськими партнерами мають значення і для української безпеки.
Мізантропія та середовища, що романтизують зло, приниження й окультно-екстремістську жорстокість, не є невинною грою, коли вони підштовхують людину до реальної шкоди. Від таких груп потрібно триматися подалі. Для держави ж ключовим буде не полювання на символи, а здатність побачити момент, коли цифрова субкультура перетворюється на систему вербування, примусу і насильства.