Збиток американсько-української оборонної компанії Swarmer за третій квартал 2026 року становив 9,3 млн доларів. Рік тому за той самий період збиток був 3,4 млн доларів, тобто він зріс майже втричі. Водночас компанія активно розширюється: планує вийти на ринки наземних роботів, засобів протиповітряної оборони та повноцінних дронових систем, а також купує українських виробників.
Виручка Swarmer у третьому кварталі склала близько 25,6 тис. доларів, що на 28,6% менше, ніж роком раніше. Основні надходження дала підтримка клієнтів за чинними контрактами. Операційні витрати сягнули приблизно 9,4 млн доларів, що майже в 12 разів більше, ніж у попередньому році. Валовий збиток зріс до 47,1 тис. доларів: витрати на обслуговування перевищили дохід від нього. Витрати на винагороду у вигляді акцій зросли з 18 тис. до 1,7 млн доларів.
Грошові резерви компанії на 30 вересня становили 37,3 млн доларів проти 25,3 млн доларів наприкінці червня. Приблизно 12 млн доларів приросту забезпечили здебільшого продажі акцій інвесторам. Тобто зростання ліквідності пов'язане не з операційною діяльністю, а з залученням капіталу, і саме це дозволяє компанії фінансувати агресивну стратегію поглинань.
У вересні Swarmer оголосила про придбання українського виробника наземних роботів Ratel Robotics. Угода може сягнути 224 млн доларів і оплачується частково грошима, частково акціями Swarmer. Акціонери вже схвалили випуск до 5,5 млн нових акцій для її проведення. Закриття угоди заплановане на листопад, а понад 300 співробітників Ratel мають перейти до Swarmer. Засновник Ratel Тарас Остапчук залишиться генеральним директором.
Окремо компанія планує придбати технології та інженерів Vataga Drone. Сама Vataga не купується: її продукція включає ударні дрони та дрони-перехоплювачі. Крім того, Swarmer підписала меморандум із Vectus Air Defense Systems щодо виробництва та продажу засобів протиповітряної оборони. Swarmer уже володіє 20% Vectus.
Контекст угод — постанова Кабміну № 875, яка знову відкрила експорт оборонної продукції, але нею користується небагато приватних компаній. Вона передбачає передоплату 20–30% вартості експорту та мінімальний поріг 15 млн гривень. Експерт Ігор Федірко застерігає, що українська зброя не обов'язково дешевша за західні аналоги, а після війни, за його оцінкою, може вціліти лише 10–20 українських оборонних компаній. Їхнє виживання залежатиме від того, чи втратять вони державні замовлення, що значною мірою фінансуються іноземною допомогою.
За словами Федірка, спільні підприємства з іноземними партнерами є головним шляхом на європейські ринки, адже там часто вимагають локального виробництва. Водночас незрозуміло, чи створить уряд чітку політику міжнародного оборонного співробітництва. Для української команди, яка працює з оборонними технологіями або шукає вихід на експорт, це сигнал: без партнерства з іноземним капіталом і локалізації виробництва масштабування буде складним.