Професор Нью-Йоркського університету Скотт Ґелловей назвав Ілона Маска зрадником Заходу через рішення щодо супутникового інтернету Starlink в Україні. В епізоді свого подкаста Prof G Podcast він заявив, що таку поведінку варто розглядати як зраду, а не лише як бізнес-рішення, і провів історичні паралелі, які мали підкреслити серйозність, на його думку, ситуації.
Ґелловей порівняв Маска з Джуліусом і Етелью Розенберґ, яких у Сполучених Штатах стратили у 1953 році за передачу радянським спецслужбам секретів про атомну зброю. Як ще одну аналогію він навів гіпотетичну ситуацію з Чарльзом Ліндберґом, який, за припущенням професора, вивів би з ладу системи наведення бомбардувальників, що летіли б на допомогу британським ВПС. Такими прикладами він пояснював, чому дії Маска, на його думку, мають оцінюватися як зрада. Водночас Ґелловей визнав, що його твердження є провокативним, і заявив, що не відмовляється від нього. Пізніше він повторив цю тезу в іншому подкасті, Pivot, разом із журналісткою Карою Сваєр.
Причиною критики стало повідомлення про те, що минулого місяця SpaceX нібито обмежила швидкість роботи Starlink в Україні. За даними, наведеними в матеріалах, збій призупинив військові операції українських сил і вплинув на низку ключових місій. Саме цей епізод став для професора головним аргументом у розмові про роль приватної компанії у війні, де від стабільності зв’язку можуть залежати рішення на полі бою.
Позиція Маска викладена інакше. За його словами, Україна використовувала цивільний Starlink для наступальних ударів дронами, а такого використання компанія ніколи не дозволяла. Міністерство оборони України, у свою чергу, заявляє, що військові користуються системою Starshield, яка контролюється Пентагоном, а не цивільним сервісом. Саме ця відмінність між цивільною мережею та військовою системою є ключовою для розуміння суперечки: від того, яка саме інфраструктура була задіяна і хто нею керує, залежить, чи можна говорити про порушення домовленостей або про технічне обмеження.
Суперечка ілюструє, наскільки залежною від приватних технологій стала українська армія після початку повномасштабного вторгнення Росії. Starlink використовується для зв’язку на фронті та в тилу, і будь-яка зміна в його роботі сприймається військовими й політиками як ризик для бойових дій. Водночас критики, подібні до Ґелловея, ставлять питання про межі відповідальності великих технологічних компаній, які водночас є постачальниками критичної інфраструктури і діють за власними правилами та інтересами.