Венчурні фонди дедалі активніше вкладаються в оборонні технології подвійного призначення, тобто розробки, які можуть використовуватися як у військовій, так і в цивільній сферах. Про це в інтерв’ю виданню AIN розповів співзасновник фонду Double Tap Investments Олег Худоба, описуючи інвестиційний бум у сегменті Defense Tech.
За даними дослідження, на яке посилаються Київська школа економіки, Brave1 і Defence Builder, українські оборонні компанії у 2025 році залучили 51 мільйон доларів акціонерного капіталу. Ще 78 мільйонів доларів надійшли у вигляді грантів. Для порівняння, за даними CB Insights, американські стартапи Defense Tech за той самий період залучили 14,2 мільярда доларів акціонерного капіталу, а європейські — 2,48 мільярда доларів. Різниця в масштабах показує, наскільки молодим і поки недофінансованим залишається український сектор, попри швидке зростання інтересу до нього.
Худоба пояснює, що для фондів привабливість подвійного призначення полягає в кількох речах. По-перше, такі проєкти відкривають доступ до грантів, які зазвичай недоступні для суто військових розробок. По-друге, українські стартапи через брак капіталу часто погоджуються на нижчу оцінку своєї компанії, що для інвесторів створює вхідну точку з відносно низькою ціною. Водночас український підхід має і конкурентну перевагу: команди тестують продукти безпосередньо на фронті, отримуючи зворотний зв’язок від користувачів у найжорсткіших умовах. Іноземні компанії, за його словами, часто пов’язані багаторічними контрактами і повільніше адаптуються до змін, тому українські розробники в багатьох випадках швидше доводять свої рішення до практичного застосування.
Головна складність для інвесторів — прогнозування. Українські компанії значною мірою залежать від державних оборонних замовлень, і їхні продажі можуть різко впасти в разі припинення бойових дій. Через це довгострокові прогнози виручки та показника EBITDA залишаються важкими для оцінки, а звичні моделі оцінки, придатні для ринків із стабільним попитом, тут працюють гірше. Ключовим ризиком для перспектив 2027 року Худоба називає саме завершення бойових дій, оскільки з ним одночасно зникає і основний споживач продукції, і головний мотив для державних витрат.
Компанії, зі свого боку, реінвестують прибутки в дослідження та розробки, щоб не відставати від російських технологій, які також постійно оновлюються. Цей цикл змушує галузь працювати на високій швидкості: продукт, що сьогодні дає перевагу на фронті, за кілька місяців може втратити актуальність. Тому частина капіталу спрямовується не в масове виробництво, а в швидке прототипування та тестування нових рішень.
Утім, за словами співзасновника Double Tap, явної бульбашки в галузі він поки не бачить. Водночас, на його думку, перегрітою може бути сфера штучного інтелекту, який використовується в оборонних розробках. Захоплення цією технологією створює ризик завищених очікувань, коли частина проєктів отримує фінансування більше на хвилі моди, ніж на основі реальних показників. Додатковим стабілізуючим чинником є те, що європейські уряди схвалюють багаторічні оборонні бюджети до 2030 року. Такі горизонти планування дають сектору передбачуваніший попит, ніж короткострокові державні рішення, і роблять інвестиції у довші цикли розробки більш виправданими.