На Балтійському хімічному комплексі в Усть-Лузі проявився тип ризику, який у великих EPC-контрактах часто недооцінюють до моменту зупинки робіт: сотні працівників одночасно вимагають виплатити зарплату, накопичену за кілька місяців. Для China National Chemical Engineering & Construction Corporation Seven, або CC7, це вже не локальна суперечка з персоналом, а проблема управління контрактним ланцюгом.
За матеріалами China Labor Watch, китайські працівники почали страйк 26 червня 2026 року. 30 червня сотні людей знову вийшли до офісів CC7. Вони заявляли, що окремі виплати затримані до п’яти місяців. Працівники також говорили про відсутність у них примірників підписаних трудових договорів.
Офіційний сайт BCC підтверджує статус CC7 як EPC-підрядника. Балтійський хімічний комплекс у Кінгісеппському районі має виробляти до 3 млн тонн поліетилену на рік і технологічно пов’язаний із газопереробними потужностями Усть-Луги. Китайська SASAC раніше описувала контракт як один із найбільших закордонних проєктів китайського підрядного сектору.
Масштаб контракту створює складну мережу субпідрядників, агентів і бригад. Саме в таких мережах питання відповідальності за зарплату може розмиватися: формально працівник оформлений в одній структурі, фактично працює на майданчику іншої, а кінцевий проєкт асоціюється з генеральним підрядником. China Labor Watch прямо вказує на субпідрядні схеми як одну з причин, через які працівникам складно домогтися виплат.
Організація описує повторювані скарги у 2025–2026 роках: затримки зарплати на три-вісім місяців, вилучення паспортів і обмеження виїзду з майданчиків. На початку липня китайськомовний ресурс «海外家园» повідомляв, що деякі працівники BCC уже мали квитки додому, але не могли закрити питання із зарплатою та паспортами.
Окремий пласт історії — реакція поліції. «海外家园» стверджував, що правоохоронці приїжджали на один із протестів. Пізніше в соцмережах виникла версія, ніби тисячі будівельників оточили поліцейські машини, не дали затримати колегу й змусили поліцію залишити місце. У матеріалах, що детально описують протест 30 червня, підтверджуються сотні учасників, але не повна вірусна версія.
Для бізнесу важливіший механізм конфлікту. Зарплатна заборгованість — це короткострокове джерело ліквідності для того, хто утримує гроші, але водночас прихований борг перед робочою силою. Коли він накопичується, компанія отримує страйки, падіння продуктивності, втрату персоналу та репутаційні витрати.
У великому промисловому контракті простій однієї ланки може впливати на наступні роботи: монтаж, випробування, пусконалагодження та передачу об’єкта. Тому своєчасна оплата праці — не лише соціальна відповідальність, а частина управління графіком і ризиками.
Для CC7 і замовників BCC зараз принципове питання — чи буде заборгованість погашена системно, а не після кожної окремої акції. Якщо конфлікт збережеться, трудові проблеми стануть фактором, який доведеться враховувати нарівні з фінансуванням, постачанням обладнання та строками реалізації проєкту.