У передгір’ях Анд у аргентинській провінції Мендоса група технологічних підприємців будує Wamani — віддалене ранчо, яке має працювати як місце для звичайного відпочинку, а за найгіршого сценарію — як запасна точка для життя під час глобальної кризи. Територія займає 32 тисячі гектарів, або близько 320 квадратних кілометрів. За останні два роки там з’явилися невеликі будинки, геодезичні куполи, внутрішні дороги та злітна смуга.
Ініціатором проєкту є аргентинсько-іспанський технологічний підприємець Мартін Варсавський. Разом із ним у Wamani беруть участь ще п’ятеро інвесторів. Серед названих учасників — співзасновник OLX Алек Оксенфорд і засновник бренду Kind Ден Любецкі. Financial Times пише, що Варсавський володіє половиною проєкту, а решту часток розподілено між друзями-співінвесторами.
У вірусних переказах історія швидко перетворилася на «ковчег мільярдерів», однак ця назва спрощує склад групи. Любецкі справді є мільярдером, тоді як статки Варсавського Financial Times оцінює приблизно у 700 мільйонів доларів. Точніше говорити про заможних технологічних підприємців, які вкладаються у приватну інфраструктуру стійкості.
Так само потребує уточнення сума витрат. За словами Варсавського, які наводить Financial Times, власники разом витратили на Wamani майже 10 мільйонів доларів. Це не «понад 10 мільйонів», як стверджують деякі пости. Будівництво триває поступово: нові споруди з’являються приблизно раз на кілька місяців, а самі власники вже використовують місце для спільних поїздок.
Найцікавіша частина задуму стосується не стін, а інформації. На ранчо є сонячні панелі та базове підключення Starlink. Власники також вивчають можливість завантажувати великі мовні моделі на комп’ютери із сонячним живленням. Ідея полягає в тому, щоб мати локальний масив знань і обчислень, якщо глобальні сервери або зв’язок перестануть працювати. Варсавський назвав це обмеженим власним «інтернетом», але поки йдеться саме про план, а не про готову автономну мережу.
Фізична автономність теж ще формується. Варсавський планує завести худобу, а за можливого розширення території — вирощувати сільськогосподарські культури. На ділянці є джерела й потоки, однак посушлива Мендоса має очевидні природні обмеження. Financial Times окремо звертає увагу на ризик майбутнього дефіциту води та сильні андійські вітри, які періодично ускладнюють перебування на відкритій рівнині.
Уявлення про Wamani як про закриту базу, куди можна потрапити лише «за знайомством», теж застаріває. Офіційний сайт ранчо вже рекламує проживання, пригодницький туризм, трансфери й можливість організації приватного перельоту та пропонує перевірити доступність. Власники, за даними Financial Times, навіть розглядають Airbnb як спосіб зробити об’єкт фінансово самодостатнішим.
Тому Wamani цікавіший не як фантазія про кінець світу, а як дуже дорога версія звичайного принципу резервування. Власники намагаються дублювати те, що в нормальному житті здається гарантованим: енергію, зв’язок, житло, транспорт, їжу й доступ до знань. Чим більше цих систем вони переводять із глобального рівня на локальний, тим виразніше проєкт показує нову форму приватної безпеки — не бетонний бункер, а цілу альтернативну інфраструктуру на випадок, якщо звичні мережі дадуть збій.