Китайська державна організація, Національний фонд природничих наук, офіційно започаткувала дослідницьку програму, присвячену створенню надвеликих космічних конструкцій, довжина яких сягатиме одного кілометра. Проєкт позиціонується як стратегічне обладнання для освоєння позаземних ресурсів та забезпечення тривалого перебування людини на орбіті. На цьому етапі роботи фінансуються сумою 15 мільйонів юанів, що еквівалентно приблизно 2,3 мільйона доларів США, розрахованих на п'ятирічний термін виконання наукової роботи з аналізу можливостей впровадження цієї технології.
Головною перешкодою для реалізації такого задуму фахівці називають надмірну вартість виведення матеріалів на орбіту. Для порівняння, Міжнародна космічна станція, найбільший лінійний розмір якої становить близько 110 метрів, коштувала приблизно 100 мільярдів доларів США. Збільшення лінійних параметрів у десять разів вимагатиме перегляду сучасних підходів до проєктування, оскільки традиційні методи доставки компонентів з поверхні Землі з подальшим збиранням стають фінансово необґрунтованими навіть для великих національних бюджетів. Це змушує інженерів шукати альтернативні шляхи.
Серед запропонованих варіантів зменшення витрат розглядаються 3D-друк у космічному просторі та використання сировини з місячних ресурсів, де значно нижчий показник гравітації дозволяє легше запускати матеріали на навколоземну орбіту. Однак ці методи наразі не є доступними у короткостроковій перспективі. Будь-яка конструкція довжиною 1000 метрів стикається з фізичними проблемами, зокрема вібраціями при маневруванні та атмосферним опором, який для об'єктів такого масштабу вимагатиме суттєвих витрат палива для постійної корекції стабільної орбіти та запобігання зниженню висоти.
Критики ідеї, зокрема професори аерокосмічної інженерії, вказують на суттєву невідповідність між виділеним фінансуванням та амбітністю завдань. Порівняно з бюджетом у 3 мільярди доларів на розробку однієї пілотованої капсули, початкові інвестиції у 2,3 мільйона доларів виглядають недостатніми для практичного втілення. Експерти наголошують, що навіть у разі успішного вирішення технічних завдань, подальша експлуатація таких об'єктів вимагатиме мільярдних щорічних витрат, які значно перевищують поточні витрати на утримання Міжнародної космічної станції.
Перспективним варіантом використання мегаструктур науковці вважають створення великомасштабних космічних телескопів для спостереження за екзопланетами, що може змінити уявлення про позаземне життя. Інші ідеї, як-от збір сонячної енергії в космосі, на даний момент мають низьку економічну ефективність, оскільки вартість генерації енергії оцінюється у 1000 доларів за один ват. Це суттєво дорожче за земні аналоги, де показник становить лише 2 долари за один ват виробленої енергії.