Історія про італійський McDonald’s, де нібито африканських охоронців поставили стримувати інших африканців, виглядає як готовий вірусний сюжет. Але авторський розбір італійського журналу MAIR Ascensio «Guardie e mendicanti nei McDonald’s italiani» показує іншу, складнішу історію. Доказів спеціальної етнічної кадрової політики не знайдено. Натомість є достатньо ознак того, що охорона в частині італійських ресторанів стала помітною частиною повсякденного сервісу.
У відгуках про заклади в Мілані клієнти описують людей на вході, перевірку чеків, контроль доступу до туалетів і жорсткі суперечки навколо правил. Один користувач TripAdvisor у березні 2025 року писав про високого чоловіка, якого він сприйняв як африканця, що вимагав спочатку зробити замовлення перед відвідуванням туалету. Ми не можемо незалежно підтвердити ані походження цього чоловіка, ані його посаду. Відгук показує сприйняття клієнта, але не доводить корпоративної кадрової схеми.
Інший фрагмент картини походить із Неаполя. У відгуку про McDonald’s на Piazza Garibaldi в лютому 2025 року клієнт згадував двох працівників охорони, але водночас скаржився, що до відвідувачів усе одно підходили просити гроші. Цей епізод руйнує просту версію про «радикальне рішення», яке нібито автоматично усуває проблему. Якщо користувацький опис точний, наявність охорони ще не означає, що вона повністю контролює всі ситуації в залі.
Найкраще задокументований епізод стався значно раніше. У грудні 2017 року ANSA з посиланням на міланську поліцію повідомляла, що група людей, описана агентством як північноафриканці, займала столики в McDonald’s і турбувала клієнтів. Менеджер попросив охоронця вивести їх. Клієнт, який словесно підтримав охоронця, був поранений ножем. Поліція пізніше уточнила деталі, виправивши перші повідомлення про те, хто саме дістав поранення.
Цей випадок показує, що питання безпеки в окремих міських McDonald’s не виникло вчора. Ресторан у транспортному вузлі або туристичному центрі працює інакше, ніж заклад у торговельному центрі на околиці. Він фактично стає напівпублічним простором: тут можна зігрітися, скористатися туалетом, зарядити телефон, сидіти довше, ніж триває обід. Саме тому межа між клієнтом, випадковим відвідувачем і людиною, яку персонал просить піти, стає предметом постійних конфліктів.
У 2026 році тема перейшла від локальної практики до формалізованої співпраці. У Фрозіноне префектура та McDonald’s представили протокол безпеки, що передбачає посилене відеоспостереження, освітлення зовнішніх зон, швидший зв’язок із правоохоронцями та навчання персоналу. Це вже не відгук із туристичного сайту і не переказ очевидця, а офіційна модель взаємодії приватного бізнесу з державними структурами.
Є ще одна причина, чому практика може відрізнятися від міста до міста. McDonald’s Italia повідомляє, що понад 90% ресторанів у країні управляються франчайзі. У 2026 році компанія говорила про більш ніж 800 закладів, 38 тисяч працівників і понад 165 місцевих підприємців. Це пояснює, чому конкретні рішення щодо охорони, режиму туалетів чи контролю входу можуть бути локальними, а не єдиною національною директивою.
Сам McDonald’s у своїх публічних матеріалах наголошує на інклюзивності, безпеці та зв’язку з громадами. Саме тому твердження про свідомий підбір охоронців за етнічним походженням потребувало б окремого сильного доказу. Такого доказу у відкритих матеріалах немає.
Головний сюжет тут не про походження охоронців. Він про те, як комерційні заклади в європейських містах беруть на себе дедалі більше функцій регулювання простору. Охоронець на вході, код на дверях туалету, перевірка чека та прямий канал до поліції — це вже не дрібні деталі сервісу. Вони показують, як великий ресторанний бренд пристосовується до міської реальності, де питання гостинності, бідності, міграції та безпеки зустрічаються за одним столом.