Нью-йоркський гурт Bodega випустив четвертий повноформатний альбом «All Inside Aquarium». Платівка, що вийшла після торішнього «Our Brand Could Be Yr Life», стала першою роботою колективу, записаною за межами Нью-Йорка — у британському Лідсі, у студії Nave, яку продюсер Метт Піл облаштував у колишній церкві.
За словами фронтмена Бена Хозі, на цьому записі гурт свідомо відмовився від приставки «інді» та вирішив робити «справжній рок». «Я ніколи не сприймав нас як пост-панк-гурт. Я завжди думав про нас як про концептуальний рок-гурт», — зазначив музикант. Він додав, що Bodega прагне бути «гуртом без обмежень» і навмисно робить речі, які виглядають не на часі — наприклад, поєднує відкриті, щирі тексти з технічними гітарними соло.
Хозі розповів, що першою рок-музикою, у яку він по-справжньому закохався, був альтернативний рок 90-х, зокрема Jane's Addiction. Саме те відчуття магії, коли панк-ідеологія переростала в психоделічне та духовне звучання, він хотів відтворити на новій платівці. За його словами, «All Inside Aquarium» — це своєрідний лист у минуле, до власного підліткового «я».
Альбом уже представлений синглами «Weather Me», «Pick Up The Check» і «Literary World». Останній Хозі називає «однією з найбільш дидактичних пісень у нашому репертуарі». Водночас він наголошує, що гурт свідомо уникав пісень із прямим соціальним критиканством, обравши натомість психологічніший тип письма. «Теорія ніколи не передає того, чого ти насправді хочеш», — пояснив він.
За словами фронтмена, кожна пісня на платівці порушує власну проблему й пропонує власне рішення. «Combustible» і «Backbeaten» — це портрети гірких рок-н-рольних довгожителів, які не знають, куди подіти свою спрагу. «Weather Me» — про розум, перевантажений інформацією. «Astro Night Ride» і «Olivia» — про смерть і уроки, отримані з потойбіччя. А «Pick Up The Check» — про вміння думати власні думки, що, на думку Хозі, є чи не найскладнішим завданням у житті.
Особливе місце на альбомі посідає трек «Astro Night Ride». Музикант присвятив його матері, яка померла кілька років тому, але продовжує приходити до нього у снах. У цих снах вони разом катаються на американських гірках на космічній станції. Аранжування пісні, за задумом, повторює траєкторію цих гірок: повільний вступ імітує підйом ланцюгом, далі гурт прискорюється на першому спуску, змінює тональність, темп і палітру, а фінал передає відчуття полегшення після страху.
Хозі також висловився про місце рок-музики в сучасній культурі. На його думку, щоб рок не повторив долю нішевого джазу, більше гуртів мають писати гачки, здатні конкурувати з топ-40 радіо. Він наголошує, що це не означає спрощення чи компромісів: поп не повинен дорівнювати відсутності дослідження чи складності, а лише акценту на комунікації та спонтанності.
Окремо фронтмен торкнувся теми відповідальності митця. Він переконаний, що сучасний світ не визнає цінності художника, і що поети та критики, які відкривають нові способи мислення, безпосередньо творять світ завтрашнього дня. На його думку, справжній критик не просто оцінює культурні продукти, а спрямовує увагу на майбутнє.
Запис у Лідсі став для Bodega першим досвідом, коли всі п’ятеро учасників тривалий час жили разом поза межами рідного міста. Це, за словами музикантів, вплинуло і на звучання, і на атмосферу платівки. Гурт також анонсував майбутній тур, подробиці якого обіцяє розкрити згодом.