Станіслав Бєлковський знайшов новий образ для майбутнього російської опозиції — «російський Мартін Лютер». І в новому відео він уперше настільки прямо назвав людину, яка, на його думку, може зіграти цю роль: Володимир Кара-Мурза.
Бєлковський вважає, що лише політичної зміни влади для Росії недостатньо. Він говорить про релігійну реформацію як про необхідну умову перетворення країни на вільну державу. Саме тому аналогія з Лютером для нього не декоративна: йдеться про людину, яка могла б запустити переосмислення ролі церкви, віри та моральної легітимності влади.
У ролику Бєлковський нагадує про Олексія Навального. За його словами, Навальний розумів цю проблему і сам міг стати «російським Лютером». Після його загибелі автор концепції переносить увагу на Кара-Мурзу.
Далі з’являється найбільш вірусна частина аргументу. Бєлковський називає Кара-Мурзу православним християнином, але одночасно обігрує його прізвище як символ ісламського коріння і говорить про своєрідне «втілене Авраамове погодження». Це не офіційна позиція Кара-Мурзи, а політична іронія самого Бєлковського.
Ще один елемент — D.O.M. Бєлковський пропонує російській опозиції об’єднуватися на цій платформі і говорить про християнську, а в ширшому сенсі авраамічну основу. Офіційні документи D.O.M. називають її християнською багатоконфесійною цифровою екосистемою. Проєктом керує Deus Optimus Maximus Corporation, зареєстрована у Вайомінгу як церква і релігійна некомерційна корпорація.
Тобто платформа справді має релігійний статус, але формально позиціонує себе саме як християнська. Авраамічний політичний формат — це вже пропозиція Бєлковського в межах нового сценарію для опозиції.
У відео є й американський сюжет. Бєлковський говорить про можливість консервативного зсуву російських опозиційних проєктів на тлі політики адміністрації Дональда Трампа, згадує Heritage Foundation і Project 2025. На цій основі він припускає, що християнська ідентичність може стати спільним знаменником для нового етапу.
Ідея «Лютера для Росії» у Бєлковського не нова. Роки тому він уже заявляв, що трансформація держави неможлива без реформації церкви. Нове зараз — конкретизація: замість абстрактного майбутнього реформатора назване ім’я Кара-Мурзи, а замість лише теоретичної дискусії запропонована реальна цифрова платформа.
Чи прийме Кара-Мурза цю роль, невідомо. Він не оголошував себе духовним лідером і не заявляв про керівництво D.O.M. Але для політичного сюжету достатньо вже самої пропозиції: одна з найвідоміших постатей російської опозиції раптом опинилася в центрі розмови не про вибори чи санкції, а про нову Реформацію.