Українські виробники озброєнь заявляють, що анонсований урядом механізм відкритого експорту зброї фактично не функціонує. Попри гучну презентацію нової схеми на початку липня, за два з половиною місяці не було видано жодного дозволу на вивезення продукції. Про це повідомляють представники ключових галузевих асоціацій, які вимагають переглянути законодавство.
Нова процедура, відома як Fast track, була запущена рішенням РНБО та Міністерства оборони. Вона мала суттєво прискорити експорт: замість 90 днів стандартної процедури дозвіл обіцяли видавати до 30 днів. Механізм поширювався лише на постачання до країн, які підписали з Україною так звану Drone deal. Наразі таких країн одинадцять — Латвія, Литва, Естонія, Катар, ОАЕ, Саудівська Аравія, Азербайджан, Норвегія, Нідерланди та Данія. Окрема угода укладена з Європейським Союзом, ще 15 перебувають на стадії опрацювання, включно зі США.
За задумом, виробник, який має контракт із компанією або урядове замовлення однієї з цих країн, подає заяву до Держекспортконтролю. Протягом трьох днів її копія надходить до Міноборони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та ГУР, до п'ятнадцятого дня завершується міжвідомче погодження, а рішення про дозвіл ухвалюється до 30 днів. Механізм поширюється на контракти вартістю від 15 мільйонів гривень. Передача продукції відбувається без відчуження прав інтелектуальної власності, реекспорт третім сторонам можливий лише за письмовою згодою України, а якщо вироби, створені за українськими технологіями, експортуватимуть до третіх країн, 20% їхньої вартості надходитиме до державного бюджету. Незмінним пріоритетом залишаються потреби Сил оборони: якщо держава має потребу в певному озброєнні, компанія не отримає дозвіл на вивезення.
Під час презентації постанови керівник Української ради зброярів Ігор Федірко прогнозував, що Міжвідомча комісія з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю буде завалена запитами від компаній. Однак уже за місяць джерела в комісії повідомили, що кількість заяв не дотягла й до десятка, та й ті йшли за звичайним треком. У вересні ЗМІ написали, що за два з половиною місяці після оголошення про відкриття експорту Україна так і не видала жодного дозволу.
Очільниця асоціації «Технологічні сили України» Анастасія Мішкіна зауважила, що після початкового піднесення компанії уважно вивчили текст постанови й дійшли висновку, що її важко реалізувати. За її словами, досі не готовий перелік продукції, критичної для оборони України, яку не можна експортувати, а також перелік країн-партнерів, які матимуть право скористатися прискореною процедурою. Без цих двох документів виробники не знають, що саме вони можуть продавати й куди, тому описана процедура непридатна для використання.
Минулої п'ятниці представники асоціацій мали нагоду обговорити проблему із заступником секретаря РНБО та очільником МКВТС Давидом Алояном на заході Радіо NV. Дискусія виявилася настільки мирною, що навіть ведучий Василь Пехньо не знав, як загострити полеміку між сторонами, які вочевидь мали власне бачення ситуації, але не ризикнули схрестити мечі. Алоян нагадав, що з моменту відновлення роботи Міжвідомчої комісії в лютому цього року вона отримала 450 заявок ще до запуску Fast track, 90% з яких були схвалені. Але тільки на четвертий місяць надійшла перша заявка, яка стосувалася безпілотників.
«Просто дуже багато компаній, які зараз складають понад 80% українського ринку озброєння та військової техніки, були сформовані з моменту початку повномасштабного вторгнення. Вони здебільшого не мали досвіду зовнішньоекономічної діяльності, не працювали на зовнішніх ринках, не експортували нічого», — пояснив Алоян. За його словами, левова частка тих 450 заявок надійшла від компаній, які вже були присутні на українському ринку, знають, як працює експортна діяльність, і мали попередні контакти із зовнішніми партнерами. Він також зазначив, що і президент, і він сам намагаються активізувати зацікавленість партнерів в імпорті української зброї, але й самі компанії мають над цим працювати. «Дуже дивно очікувати, що хтось буде це робити за наших виробників», — зауважив Алоян.
Очільник NAUDI Сергій Гончаров відповів, що працювати так непросто і на це йде не один день. «Робота з замовниками — це довгий процес, який потребує великої і складної попередньої роботи», — зазначив він. За словами Гончарова, перед тим як отримати контракт, треба показувати свій продукт і переконувати в його ефективності. Одним із таких шляхів є постійна участь у виставках. «Як на мене, важливим моментом є те, що ми повинні бути представлені не тільки у взаємовідносинах з країнами-партнерами, які нас підтримують, але і в третіх країнах, які, безумовно, не є ворожими для нас. Тому що, якщо з нашою апробованою в боях технікою ми не будемо там представлені, будуть представлені росіяни. Це об'єктивна реальність. Ми зазначаємо, що наша продукція battle-proven in Ukraine та, на жаль, російська продукція так само фігурує, як battle-proven in Ukraine. Тому що вона так само використовується на полі бою і з цими самими меседжами вони представленні на частині виставок, куди їх допускають», — зауважив Гончаров.
За цією полемікою проглядається перша проблема — не всі українські виробники можуть знайти собі ринки в рамках країн Drone deal. Вони хотіли б працювати з більш звичними для них ринками, щодо яких їм може поставити обмеження СБУ. Друга проблема — як отримати контракти від країн Drone deal, якщо в частині з них немає підрозділів, які б оперували дронами, а відповідно навіть неясно, що закупляти. Литва купила кілька штук морських дронів на випадок російської загрози, ще щось узяла Латвія. Але вочевидь для того, щоб цей експорт стався, потрібно налагодити не лише співпрацю на рівні спільних підприємств, але й обмін досвідом між військовими.