Шевченківський суд Львова 1 жовтня 2026 року оголосив вирок у справі про вбивство мовознавиці та колишньої депутатки Ірини Фаріон. 20-річного В'ячеслава Зінченка засудили до довічного ув'язнення та зобов'язали сплатити 5 мільйонів гривень моральної шкоди Софії Особі — доньці вбитої. Вирок можна оскаржити протягом 30 днів, і захист уже заявив, що готує апеляцію.
Ірину Фаріон холоднокровно вбили 19 липня 2024 року. Відтоді минуло понад два роки, суд виніс вирок, але в історії про вбивство досі залишаються питання, на які відповіді так і не знайшли. Справа виявилася однією з найгучніших кримінальних справ останніх років, адже поєднала ретельне розслідування, численні експертизи та суспільний резонанс.
За даними слідства, основа доказів у справі — експертиза, яка наводить вагомі факти для визнання Зінченка винним. Зокрема, ДНК, вилучене з крісла біля будинку Фаріон, на якому хлопець тривалий час вичікував мовознавицю, повністю збігається з його біологічними зразками. З 10 по 18 липня Зінченко регулярно по кілька годин поспіль сидів на лавці, вистежуючи Фаріон біля її житла. Запахові сліди з цього місця також вказують на нього.
Ще один доказ — портретні експертизи. На камерах спостереження добре видно хлопця у чорній панамі, темних окулярах та довгополому одязі. Свідки також надавали правоохоронцям його фото, зроблені напередодні вбивства, адже постійна присутність дивної людини викликала занепокоєння у мешканців району. Анатомічні ознаки обличчя повністю збігаються з рисами Зінченка.
Спецпризначенці затримали Зінченка у помешканні в Дніпрі 25 липня — через шість днів після вбивства Фаріон. Тоді на його телефоні та комп'ютері знайшли низку доказів: «меми» з Фаріон, скриншот карт Львова, фото зброї, переписку про купівлю пістолета та фотографії образів для маскування. Є також докази, що Зінченко ще у квітні-травні 2024 року почав стежити за Іриною Фаріон онлайн. Він вивчав графік її життя та маршрути. У хмарному сховищі телефону знайшли PDF-файл з назвою «Фаріон Ірина Дмитрівна» з даними про мовознавицю, її документи і місце роботи. Дата створення файлу — 6 березня 2024 року, що збігається з часом підготовки до вбивства. Згодом Зінченко почав стежити наживо: 9 липня переїхав до Львова, де орендував кілька квартир та постійно змінював місце проживання.
Донька Фаріон Софія у січні 2025 року писала, що вбивця намагався застрелити її маму ще 17 липня, але не встиг вистрілити. Це відбувалося за два дні до реального злочину. Адвокатка Софії Особи Наталія Романик пояснила, що 19 липня Фаріон перебувала біля під'їзду довше, тож Зінченко підійшов до неї, не дивлячись на інших людей поруч, і натиснув на курок. «І коли говорять, що він не снайпер і не міг цього зробити — з близької відстані особливо не потрібно нічого вміти. Достатньо мати зброю і з близької відстані скерувати її у напрямку життєвоважливих органів, у даному випадку — у сторону голови пані Ірини. Шансів вижити в неї не було», — наголосила Романик.
Попри вирок, у справі залишається низка нез'ясованих питань. Найперше — де зброя. На місці вбивства правоохоронці знайшли гільзу від патрона калібру 9х18 міліметрів, але самої зброї, з якої вистрілив вбивця, досі немає. Прокурори у суді наводили докази, що Зінченко напередодні цікавився зброєю. Під ніком «Параноїк» він намагався з'ясувати, чи можна переробити пістолет «Stalker 2914 UK», яка вартість та скільки часу на це потрібно. На початку квітня хлопець купив перероблений пістолет «Stalker 2906» за 4 тисячі гривень у продавця під ніком «Робін Гуд», який згодом у суді підтвердив факт купівлі зброї. Тодішній міністр МВС Ігор Клименко говорив, що Зінченко обмовився: «пістолет надійно заховав».
Відсутність зброї, з якої було вбито людину, не означає, що вбивцю не можна засудити, пояснює адвокатка Романик. Вона лише припускає, як Зінченко міг позбутися знаряддя вбивства. Він надіслав собі до Львова велику посилку «Новою поштою» напередодні злочину, але жодних речей не відправляв пізніше назад у Дніпро. «У матеріалах справи є його нотатки, де зазначено, як потрібно позбуватися речових доказів: одяг спалити або викинути в смітник далеко від місця вчинення злочину. Я думаю, що, мабуть, саме так сталося і зі знаряддям злочину теж», — зазначила Романик. Вона наголосила, що Зінченку не притаманна звичка викидати сміття, зважаючи на безлад та бруд у дніпровській квартирі, де він проживав. «Насправді там настільки було брудно, що... Це було дуже огидне видовище. Саме тому він попросив досліджувати цей відеообшук у закритому режимі. Журналісти не могли це бачити, але я можу про це говорити. Тому суд вважає — це навіть було прописано у вироку суду — що, можливо, він викинув (одяг, пістолет) у сміття. Враховуючи те, що він декілька разів за один день виносив сміття (у період після вбивства)», — додала адвокатка.
Ще одне відкрите питання — чи були замовники. У справі не йдеться про замовників чи організаторів вбивства, тож залишається лише здогадуватись, чи справді міг юнак детально продумати масштабний злочинний сценарій. На початку розслідування слідство розглядало версію про ймовірну причетність російських спецслужб, але доказів, які б це підтвердили, не знайшли.
Справа про вбивство Фаріон у цифрах: опитано понад 1500 людей, проведено понад 60 експертиз, переглянуто відео тривалістю понад 1000 годин, перевірено понад 170 камер відеоспостереження, опрацьовано понад 80 га території. Усі матеріали зібрано у 30 томах справи. Попри масштабну роботу слідства, вирок ще може бути оскаржений в апеляції, а частина питань залишається без відповідей.