Масований ракетний удар по «Запоріжсталі» зупинив виробництво на найбільшому металургійному підприємстві Запоріжжя і поставив під загрозу роботу близько 50 тисяч людей, пов'язаних із комбінатом. Про це йдеться в репортажі німецького видання Der Spiegel, на який посилається РБК-Україна.
У ніч на 11 серпня підприємство зазнало масованого ракетного удару. Загинули вісім працівників, ще 26 дістали поранень. Після атаки жодна з чотирьох доменних печей комбінату не працювала. Генеральний директор «Запоріжсталі» Тарас Шевченко назвав це наймасштабнішими руйнуваннями з часів Другої світової війни.
«Запоріжсталь» виробляє чавун і сталь із 1933 року. Навіть після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році доменні печі підприємства вдалося знову запустити приблизно через півтора місяця. Однак після атак 2026 року виробництво опинилося під загрозою повної зупинки.
Масштаб проблеми значно ширший за сам завод. Безпосередньо на «Запоріжсталі» працюють близько 8 тисяч людей. Якщо врахувати постачальників, логістичні компанії, енергетику та комунальний сектор, підприємство забезпечує роботою близько 50 тисяч осіб. Тому тривала зупинка комбінату означатиме втрати не лише для металургії, а й для економіки всього Запоріжжя — робочі місця, доходи підприємств-суміжників і загальну ділову активність у місті.
Ситуація є частиною системного скорочення української металургійної бази. Після 2014 року Україна втратила низку великих підприємств на окупованих територіях. Після початку повномасштабної війни були втрачені «Азовсталь» та Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча. Через це значення заводів, які залишалися на підконтрольній Україні території, постійно зростало. Тепер під загрозою опинилися вже й вони.
Для Запоріжжя ситуацію ускладнює близькість фронту. Місто регулярно зазнає ударів, зокрема керованими авіабомбами, а небезпека поступово наближається до промислових і транспортних об'єктів.
Окрім фізичного руйнування заводів, металургія стикається ще з кількома системними проблемами. Єдина в Україні шахта коксівного вугілля припинила роботу через війну. Чорноморські порти значною мірою зупинили діяльність, а Європейський Союз зменшив імпортні квоти для української сталі.
Для «Запоріжсталі» ситуація особливо складна: раніше 70% сталі із Запоріжжя йшло на експорт. На тлі проблем із чорноморськими портами, скорочення квот ЄС та втрати джерела коксівного вугілля Der Spiegel ставить під питання майбутню прибутковість такого виробництва, а відтак — і питання виживання міста, яке втратило своє найбільше підприємство.
Проблеми галузі виходять далеко за межі одного комбінату. На Форумі економічної стійкості Forbes Ukraine, що відбувся 23 вересня у Києві, голова офісу СЕО групи «Метінвест» Олександр Водовіз повідомив, що у вересні був період, коли українська металургія не виплавляла сталь. За його словами, спроба запустити піч на «Запоріжсталі» тривала 10 годин і обійшлася в 50 мільйонів доларів.
Міністр економіки та довкілля Олександр Кравченко на форумі повідомив, що Україна переглянула прогноз зростання ВВП на 2026 рік з 2,4% до приблизно 0,5–0,6%. Причинами він назвав блокування експорту та руйнування логістики. За підрахунками Мінекономіки, масштаб збитків для бізнесу до кінця 2026 року сягне 10 мільярдів доларів.
Уряд працює над додатковими механізмами підтримки підприємців, зокрема доступними кредитами до 1 мільярда гривень із компенсацією відсоткової ставки в 5,5%, спрощенням регуляторного поля та доступом до державних складських приміщень. Обговорюється й ідея створення страхового фонду воєнних ризиків, адже для бізнесу та інвесторів страхування воєнних ризиків залишається одним із головних бар'єрів.
За словами CEO Dragon Capital Томаша Фіали, ризик фізичного знищення активів є ключовим стримувальним фактором для інвестицій. Для «Запоріжсталі» та Запоріжжя це означає, що питання порятунку підприємства виходить за межі одного виробництва і стає питанням економічної стійкості цілого регіону.