Купе Pontiac GTO 1969 року, яке перший власник придбав новим у дилера Nick Davidson Inc. у Лавленді, штат Колорадо, у квітні 1969 року, виставляють на аукціон без резервної ціни. Автомобіль перебуває в одних руках від дня покупки та є проєктом для реставрації: його поставили на зберігання 1983 року, і відтоді він не виїжджав на дорогу.
Заводська історія цього GTO підтверджується документацією PHS Automotive Services, Protect-O-Plate, посібником власника та сервісними книжками. Разом із машиною продають чистий титул штату Колорадо, оформлений на продавця. Для колекціонерів американських маслкарів такий набір паперів має не меншу цінність, ніж сам кузов, адже він фіксує, якою саме машина зійшла з конвеєра.
Згідно з декодуванням заводської таблички, купе зібрали в Арлінгтоні, штат Техас, у 1969 році. Стиль 69-24237 відповідає жорсткому двомдверному купе GTO, номер кузова BT03508 вказує на послідовність складання, оздоблення 252 — це салон із золотим вінілом, а код фарби 61 F означає Expresso Brown із дахом Dark Fawn Cordova.
Автомобіль замовили з 400-кубовим V8 і триступеневою автоматичною коробкою передач. Серед заводських опцій — підсилювач керма, передні дискові гальма, кондиціонер, центральна консоль з оздобленням під дерево, AM/FM-радіо, передні ковшові сидіння, задній диван, передні плечові та задні поясні ремені безпеки, а також кермо підвищеної зручності. Зовні машину вирізняють бампер Endura в колір кузова, чотири фари та капот із двома повітрозабірниками.
Кузов колись перефарбували, проте дах, за словами продавця, не має розривів чи потертостей. Днище залишилося в тому стані, у якому машину знайшли після тривалого зберігання. Заводські сталеві диски зберегли ковпаки з маркуванням PMD, але шини з різних комплектів уже непридатні. Недоліки кузова та салону показані у фотогалереї, яка супроводжує лот.
Двигун не запускається. Продавець розповідає, що під час гарантійного обслуговування приблизно на 39 тисячах миль 400-кубовому V8 замінили шестерню та ланцюг газорозподілу, а регулярні заміни рідин виконували, поки автомобіль був на ходу. Під час огляду механіком у вересні 2026 року двигун вдалося провернути рукою на один повний оберт. Це дає майбутньому власнику обмежене, але важливе підтвердження, що силовий агрегат не заклинило остаточно.
П'ятизначний одометр показує 3 тисячі миль і вже перейшов через нуль, тому реальний пробіг за документами не встановити. Триспицеве кермо з написом GTO обрамляє спідометр до 120 миль на годину та покажчик рівня пального. У салоні збереглися золотий вініл, центральна консоль із хромованою верхньою пластиною та кнопковий селектор перемикання передач під дерево.
Для ринку класичних автомобілів цей лот — рідкісний випадок, коли історія володіння, заводська специфікація та оригінальні документи збігаються в одній машині. GTO 1969 року належить до доби, коли Pontiac поєднував потужність із щоденною практичністю, і саме такі екземпляри формують попит на аукціонах. Відсутність резервної ціни означає, що автомобіль продадуть за найвищою пропозицією незалежно від її рівня, тож результат торгів стане показником реального попиту на проєкти з прозорою історією.
Потенційні покупці отримують не готовий до виїзду автомобіль, а основу для повної реставрації з рідкісною перевагою: машина ніколи не змінювала власника, а її комплектація підтверджена заводськими документами. Саме тому лот привертає увагу колекціонерів, які цінують автентичність більше за швидкий результат.