Відставка генерального прокурора Руслана Кравченка після проведення Національним антикорупційним бюро операції «Карфаген» стала найгучнішим сигналом того, що вертикаль влади Володимира Зеленського втрачає внутрішню стійкість. Останні тижні українську політичну систему трусить від корупційних скандалів в Офісі президента та прокуратурі, а також від відкритого протистояння між спецслужбами. Про це свідчать численні співрозмовники в політичних колах, які визнають: державна машина дає збої.
Операція «Карфаген», у межах якої НАБУ викрило схему кришування кол-центрів, завдала удару безпосередньо по оточенню генпрокурора. Кравченко, який спочатку намагався захищатися і не збирався йти у відставку, після зустрічі на Банковій був змушений заявити про складення повноважень. За словами джерел, йому дали зрозуміти: якщо він причетний до схем, то це його особиста проблема, і вся державна система за нього «вписуватись» не буде. Показово, що керівники НАБУ та САП відвідали Банкову якраз перед розмовою президента з генпрокурором.
Це вже другий випадок за останній рік, коли антикорупційні органи де-факто збивають з посади одного з найвпливовіших функціонерів держави. Раніше НАБУ та САП дісталися до Андрія Єрмака, який тривалий час вважався другою людиною в державі. Вище вже нікуди — чинний президент захищений від таких розслідувань законодавчо. Між цими двома історіями стався не менш гучний скандал — розбірки між СБУ та ГУР на київських Березняках. І хоча ці епізоди формально не пов'язані, у владі визнають: система останнім часом пішла «врознос».
У парламенті панують тривожні настрої. Народні депутати побоюються, що новий генпрокурор, аби не конфліктувати з САП, може «не дивлячись» підписувати всі підозри проти них. Адже саме САП, по суті, зняла попередника, і наступник Кравченка навряд чи захоче з нею ворогувати. У кулуарах Верховної Ради вже лунає ідея, що новий керівник Офісу генпрокурора має бути «зі своїх», тобто з народних обранців. Щоправда, чи знайдуться серед депутатів добровольці, які підходять на цю посаду, наразі невідомо.
Ситуація ускладнюється тим, що на Банковій досі не визначилися з кандидатурою наступника Кравченка. За інформацією джерел, немає навіть лонг-листа претендентів. Після завершення операції «Карфаген» Володимир Зеленський вирушив із візитами до Норвегії та Канади, і до його повернення питання фактично поставили на паузу. Наступного тижня Верховна Рада має звільнити Кравченка, але хто його замінить — незрозуміло.
Окремий вимір скандалу — конспірологічні теорії, які ширяться в правлячих колах. Частина представників влади побоюється зростаючого впливу НАБУ та САП і навіть говорить про «захоплення влади» антикорупційними органами. Однак відкрито атакувати їх не ризикують через жорстку позицію Європейського Союзу та відсутність дієвих інструментів. «Багато потенційних приводів причепитися можуть знайти НАБУшники, тому всі живуть в остраху», — описує настрої у верхівці один із співрозмовників.
Показово, що в оточенні Зеленського вважають: антикорупційні органи «точили зуб» на Кравченка ще з липня минулого року, коли він вважався чи не головним ідеологом атаки на НАБУ та САП. Але зруйнували «Карфаген» саме зараз, бо змогли дозбирати доказову базу та презентабельно її запакувати. Водночас у команді президента натякають: якщо розслідування обмежиться лише прокуратурою та Кравченком, це матиме явне політичне забарвлення. Якщо ж НАБУ візьметься й за інших силовиків — поліцію, ДБР, СБУ — то це означатиме, що вони справді хочуть «прибити» всю індустрію кол-центрів.
На тлі цих процесів президент нещодавно подав законопроект, який має поставити поза законом будь-яку діяльність, пов'язану з телефонними шахраями. Хоча ззовні це виглядає як поспішний антикризовий захід Банкової, у команді Зеленського запевняють, що це просто збіг. Утім, сукупність цих подій — відставка генпрокурора, відсутність кандидатів на його місце, побоювання депутатів та внутрішні війни між спецслужбами — переконливо свідчить: владна вертикаль в Україні переживає одну з найглибших криз за останні роки.