Мирні переговори щодо завершення російсько-української війни зайшли в глухий кут, і однією з ключових причин цього є відсутність у Сполучених Штатів реальних важелів впливу на Кремль. Про це в ефірі Radio NV заявив політолог та експерт-міжнародник Максим Несвітайлов, коментуючи перспективи переговорного процесу та роль американської дипломатії.
За словами експерта, призначені Вашингтоном посли та спецпредставники, зокрема Стів Віткофф і Джаред Кушнер, виявилися нездатними зрушити переговори з мертвої точки. Несвітайлов охарактеризував їхню роботу як таку, що «ні на що не здатна», наголосивши, що проста заміна цих фігур навряд чи кардинально змінить ситуацію. Проблема, на його думку, полягає не стільки в персоналіях, скільки в самій стратегії та ресурсах, які Сполучені Штати готові задіяти.
«У Штатів банально немає карт», — цитує політолога Radio NV. Ця теза стала центральною в його оцінці нинішнього стану переговорів. Він пояснив, що без реальних економічних, військових або дипломатичних інструментів тиску на Москву будь-які переговори приречені на пробуксовування. Крім того, Несвітайлов звернув увагу на «ганебну обіцянку» президента США Дональда Трампа, яка, за його словами, лише послабила позиції Заходу на міжнародній арені.
Окрему увагу експерт приділив позиції Китаю. За його оцінкою, Пекін не зацікавлений у швидкому завершенні війни в Україні, оскільки затяжний конфлікт виснажує Росію, послаблює західні економіки та відволікає увагу США від Індо-Тихоокеанського регіону. Така ситуація дає Китаю стратегічну перевагу, дозволяючи нарощувати власний вплив без прямого втручання у бойові дії.
Тим часом на міжнародній арені триває зміцнення альтернативних західним союзів. Прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді та очільник РФ Володимир Путін під час переговорів у Нью-Делі домовилися поглибити двосторонні зв'язки. Зустріч відбулася перед самітом БРІКС, у якому також взяли участь голова Китаю Сі Цзіньпін, президент Ірану Масуд Пезешкіян та президент ПАР Сиріл Рамафоса.
Індійське зовнішньополітичне відомство повідомило, що лідери обмінялися оцінками щодо конфліктів у Західній Азії та Чорноморському регіоні, які впливають на торговельне судноплавство й безпеку індійських моряків. Сторони заявили про намір збільшити обсяг двосторонньої торгівлі з майже 70 мільярдів доларів у 2024–2025 роках до 100 мільярдів доларів до 2030 року.
Виступаючи на форумі БРІКС, Путін поскаржився на тиск із боку країн Заходу, заявивши, що західні конкуренти намагаються будь-якими засобами повернути своє колишнє лідерство. Він також згадав про «прямі фізичні атаки або знищення логістичних об'єктів і трубопроводів», блокування суден та погрози вторинних санкцій. Спецпредставник Путіна Кирило Дмитрієв зазначив, що БРІКС перетворюється з геополітичного об'єднання на практичне економічне партнерство, спрямоване на розвиток інфраструктури, бізнесу та платіжних систем.
Міністри фінансів і голови центробанків країн-членів БРІКС висловили стурбованість односторонніми торговельними обмеженнями та митами, які суперечать правилам Світової організації торгівлі. Індія разом із Китаєм залишається найбільшими покупцями російської нафти, забезпечуючи Москві доходи для фінансування війни проти України.
Раніше повідомлялося, що у липні 2024 року Моді відвідав Москву для зустрічі з Путіним, і того ж дня Росія завдала масованого ракетного удару по дитячій лікарні «Охматдит» у Києві. У жовтні 2024 року індійський лідер взяв участь у саміті БРІКС у російській Казані. Посилення блоку тоді викликало гнів Дональда Трампа, який погрожував запровадити 100-відсоткові мита проти держав, що продовжують купувати російські нафту та газ, зокрема проти Індії та Китаю.
На тлі цих процесів Україна залишається критично залежною від зовнішньої фінансової допомоги. Загальний обсяг міжнародної підтримки, отриманої Києвом після 24 лютого 2022 року, сягнув майже 200 мільярдів доларів, що зрівнялося з ВВП України відносно мирного 2021 року. Ці кошти покривають соціальні та гуманітарні витрати, дефіцит бюджету, закупівлю військового обладнання та озброєння.
За оцінками аналітиків, без зовнішнього фінансування українська економіка воєнного часу не змогла б функціонувати. Історія знає подібні приклади: економіку Південної Кореї за президента Лі Син Мана відкрито називали «економікою допомоги», а зовнішні дотації покривали до 80–90% видатків уряду Південного В'єтнаму. Сукупний обсяг американської допомоги Південному В'єтнаму, з поправкою на інфляцію, становив 193,8 мільярда сучасних доларів — майже стільки ж, скільки Україна отримала після початку повномасштабного вторгнення.
Таким чином, питання мирних переговорів залишається нерозривно пов'язаним із ширшою геополітичною грою, у якій Китай, Індія та інші країни БРІКС дедалі активніше формують власний порядок денний, тоді як США, за оцінкою Несвітайлова, втрачають інструменти впливу на Кремль.