Законопроєкт №16144, який підтримує уряд і який мають розглянути в першому читанні 10 листопада, не передбачає очищення прокуратури та незалежного добору кадрів. Таку позицію висловлює автор колонки на виданні «Українська правда», наголошуючи, що без незалежного керівництва жодна інша реформа органів прокуратури не запрацює.
Привід для дискусії — результати операції «Карфаген», яку провели НАБУ та САП. За даними матеріалів розслідування, викриті глибокі кримінальні зв’язки в поліції, Службі безпеки України та органах прокуратури. Йдеться про те, що окремі прокурори нібито заробляли на захисті колл-центрів, а деякі з них допомагали злочинним угрупованням полювати на людей. Колишній генерал СБУ Антон Кравчук, який очолював внутрішню безпеку відомства, звільнений зі служби. Водночас посадовці, пов’язані з колишнім Генпрокурором Кравченком та з фігурантом на прізвисько «Канцлер» Кропивою, залишаються на посадах. Матеріали НАБУ фігурують і щодо генерал-майора Сергія Дуки, колишнього заступника в департаменті державної охорони СБУ.
Автор звертає увагу на суттєву деталь: у НАБУ та САП разом працює лише близько 900 людей, за словами Абакумова. За таких масштабів, на його думку, очищення системи не може відбуватися без чітких і незалежних механізмів, а сам законопроєкт цього не забезпечує. Він зберігає добір персоналу всередині прокурорської ієрархії та створює етичну раду з більшістю прокурорів. Посада Генпрокурора, за текстом законопроєкту, залишається політично призначуваною, а незалежного конкурсу на неї не передбачено.
У колонці нагадано й про попередній досвід. Виконувач обов’язків Генпрокурора Ковальський і Кравченко, за твердженням автора, відмовилися відкрити справу щодо Арахамії, і її довелося відкривати через суд. Автор також вказує, що строки перебування на посаді Генпрокурора в середньому не перевищують двох років, попри конституційний шестирічний термін. Колишні Генпрокурори Костін і Венедіктова були звільнені різко, без поступового переходу повноважень. Для порівняння наведено практику САП: там персонал відбирають незалежні комісії, до складу яких входять міжнародні експерти з вирішальним голосом. Саме таку модель автор вважає придатною для прокуратури загалом.
Окремо критикується пропозиція про етичну раду, до складу якої входить Омбудсман — політична фігура, яку призначає парламент. Автор вважає, що участь такої особи підриває незалежність процедури, адже відбір прокурорів опиняється під впливом політичних інтересів. На його думку, без відокремлення відбору від прокурорської ієрархії та від політичного впливу будь-які подальші зміни в роботі прокуратури матимуть обмежений ефект.
Водночас залишаються невизначеності: невідомо, чи законопроєкт пройде перше читання і в якому вигляді його можуть змінити під час розгляду в парламенті. Голосування планується на 10 листопада, і саме від його результату залежатиме, чи буде розглянуто поправки, які стосуються переатестації та конкурсного відбору. Поки що текст залишається в тому вигляді, який критикує автор, і без змін він, за його словами, не вирішить проблеми, викриті операцією «Карфаген».