Волонтерські збори під час війни часто працюють швидше за формальні інституції. Але швидкість не означає, що для збору готівки, роботи благодійної організації чи передачі майна не існує правил. Коли шахрай намагається виглядати «своїм» — через форму, посвідчення, печатку чи лист від військової частини — головне питання полягає не в тому, наскільки переконливо він виглядає, а хто може підтвердити його повноваження.
Український урядовий порядок публічного збору благодійних пожертв готівкою встановлює досить конкретну рамку. Для збору на користь благодійної організації мають бути оформлені договір або довіреність, де визначено мету, місце і строк. Гроші збирають в опломбовані скриньки з інвентарними номерами, після чого їх мають облікувати та передати до каси або на рахунок організації. Такий порядок не робить шахрайство неможливим, але створює слід, який можна перевірити.
Саме відсутність або підробка такого сліду стає важливою в кримінальних провадженнях. У березні 2024 року правоохоронці у Києві повідомили про затримання двох чоловіків, яких підозрювали у зверненнях до благодійних і волонтерських організацій від імені військових частин. За версією слідства, вони використовували підроблені листи та печатки, вдягали військовий одяг і отримували тактичне спорядження, медичне обладнання та аптечки.
Схема була побудована на впізнаваних ознаках законної допомоги. Після отримання речей оформлювався акт, робилося фото передачі — тобто створювався пакет доказів, який зовні мав виглядати як нормальна волонтерська робота. Але одна з організацій зв’язалася безпосередньо з військовою частиною. Там відповіли, що запиту не надсилали і допомоги не отримували. Слідство заявляло про сім епізодів приблизно на 1,7 мільйона гривень. Обом чоловікам повідомили про підозру.
Цей випадок показує, чому державна політика не може зводитися до вимоги «показати посвідчення». Документ може бути підроблений, а фото — постановочним. Перевірка має проходити через незалежний канал: офіційний номер військової частини, сторінку організації, попередні звіти, банківські реквізити, реєстраційні дані. Якщо прохання про допомогу начебто надходить від підрозділу, саме підрозділ має мати можливість його підтвердити.
Додатковою точкою перевірки для фізичних осіб є Реєстр волонтерів, який веде Державна податкова служба. З листопада 2025 року зареєстрований волонтер може отримати електронний витяг через електронний кабінет. Проте реєстр не є універсальним «білим списком»: не кожна людина, яка реально допомагає армії, зобов’язана бути там у будь-якій ситуації, і відсутність запису не робить її шахраєм. Це ще один елемент системи перевірки, а не вирок.
Публічна дискусія часто зосереджується на формі й шевронах. У Києві восени 2023 року поліція перевіряла діяльність представників благодійної організації, які збирали готівку в камуфляжі та казали, що не служили. На їхньому одязі, за даними Суспільного, не було шевронів конкретної військової частини. Епізод став показовим саме тому, що зовнішній вигляд спрацював як політичне й суспільне питання: де межа між підтримкою військової культури, маркетингом благодійності та введенням людей в оману.
Відповідь лежить не в забороні кольору хакі. Держава має забезпечувати зрозумілі правила для організацій, доступні реєстри та невідворотність покарання за підробку документів і привласнення допомоги. Донор, своєю чергою, може зробити те, що складніше підробити, ніж нашивку: зв’язатися з отримувачем, звірити документи, перевірити історію зборів і вимагати звіт після передачі. У системі, що тримається на довірі, саме перевірюваність має стати її захистом.