Чорнобильський напрямок, через який російські війська у 2022 році рухалися з Білорусі до Києва, сьогодні є одним із сегментів посиленої оборони північного кордону. Україна будує там фортифікації, встановлює інженерні й мінні загородження та підтримує постійне спостереження, щоб не допустити повторення швидкого прориву перших днів повномасштабної війни.
Оборонна перебудова зони відчуження має чітку правову основу. У грудні 2024 року президентським указом із території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника вилучили 695,2 гектара земель уздовж державного кордону. Їх передали в постійне користування військовим частинам ДПСУ для спорудження фортифікацій, огорож, просік, інженерної інфраструктури й комунікацій.
За повідомленнями Державної прикордонної служби у 2026 році, оборонні лінії на білоруському кордоні продовжують розширювати. На найбільш небезпечних напрямках нарощуються мінно-вибухові загородження. У липні Associated Press описало українсько-білоруський кордон як уже сильно укріплений: із мінами, протитанковими перешкодами, колючим дротом і засобами протидії дронам.
Спостереження також ведеться постійно. За даними AP, прикордонники патрулюють кордон цілодобово з використанням дронів та інших систем нагляду. Це важливе підтвердження загального рівня контролю, але не публічна схема позицій. Розташування конкретних постів, маршрути патрулів і тактична конфігурація оборони у відкритих джерелах не розкриваються.
Тому заяву про те, що «всі дороги й ліси щільно заміновані», слід сприймати обережно. Підтверджені мінні поля й загородження, а також мінування найбільш небезпечних напрямків. Але немає надійного публічного підтвердження, що замінований буквально кожен можливий шлях у зоні. Для розуміння масштабу оборони цього перебільшення й не потрібно: сама сукупність фортифікацій, перешкод і цілодобового нагляду вже показує фундаментальну зміну режиму території.
У квітні AP окремо описувало Чорнобильську зону як посилено контрольований військовий коридор. Це один із найбільш разючих наслідків війни для місця, яке десятиліттями жило в іншій системі координат — радіаційні рівні, наукові дослідження, охорона природи, пам'ять про аварію та обмежений доступ відвідувачів.
Тепер ці завдання співіснують із військовою безпекою. У 2022 році російські військові копали позиції в забрудненому ґрунті, а пов'язані з бойовими діями пожежі проходили лісами. У 2025 році удар безпілотника пошкодив Новий безпечний конфайнмент. Станом на квітень 2026 року станція повідомляла, що ситуація контрольована, радіаційні показники не перевищують установлених рівнів, але повну герметичність арки ще відновлюють.
Чи є нині ознаки нового наземного наступу з Білорусі? За останніми публічними оцінками — ні. У червні ДПСУ заявляла, що біля кордону не сформовано ударного угруповання. У липні AP також повідомляло, що українські посадовці не бачать ознак російського накопичення військ у Білорусі.
Саме тому нинішні укріплення варто читати як довгострокову страховку. Україна не може виходити з того, що маршрут, використаний Росією один раз, автоматично перестав бути небезпечним. Чорнобильський коридор залишається під особливим контролем, але публічна інформація зараз говорить про готовність до можливого сценарію, а не про підтвердження його неминучості.