Коротко: Чорнобильська зона справді стала частиною посиленої оборони північного кордону. Підтверджені фортифікації, мінні загородження, протитанкові перешкоди, антидронові засоби й цілодобове патрулювання кордону з дронами. Але деякі популярні формулювання про цю систему звучать ширше, ніж дозволяють відкриті джерела.
Почнемо з того, що підтверджено документами. У грудні 2024 року президентським указом змінили межі Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. 695,2 гектара земель уздовж державного кордону передали військовим частинам Державної прикордонної служби. Мета — будівництво й утримання фортифікацій, інженерних споруд, огорож, просік і комунікацій.
Чому саме тут? Бо в лютому 2022 року Росія вже використала Білорусь як плацдарм для наступу на Київ. Російські підрозділи пройшли через Чорнобильську зону, зайняли територію АЕС і рухалися далі на південь. Після цього Україна більше не розглядає ліси, болота чи радіаційний статус території як достатню перешкоду для армії.
Що змінилося до 2026 року? ДПСУ повідомляє про розширення оборонних ліній і мінно-вибухових загороджень на найбільш небезпечних напрямках. Associated Press у липні описало північний кордон як сильно укріплену зону з мінами, протитанковими бар'єрами, колючим дротом і антидроновими засобами. Прикордонники патрулюють кордон цілодобово, використовуючи БПЛА та інші системи спостереження.
А тепер — що не варто повторювати без уточнення. Формула «всі дороги та ліси щільно заміновані» не підтверджена. Відкриті джерела говорять про мінні поля й загородження та про мінування найбільш небезпечних напрямків. Це серйозна оборона, але не доказ того, що буквально кожен можливий маршрут замінований. Так само немає публічної детальної карти окремої «мережі постів» у Чорнобильській зоні — є підтвердження цілодобових патрулів і використання систем спостереження на кордоні.
Саму зону AP у квітні називало посилено контрольованим військовим коридором. Там є бетонні перешкоди, дріт і мінні поля. Це помітна зміна для території, яка до війни була відома як закритий простір навколо місця найбільшої ядерної катастрофи в історії України.
Є й окрема причина не ставитися до військової активності в районі як до звичайної. У 2022 році російські військові копали позиції в забрудненому ґрунті, а бойова активність була пов'язана з пожежами в лісах. У 2025 році безпілотник пошкодив Новий безпечний конфайнмент на ЧАЕС. Станом на квітень 2026 року об'єкт залишався контрольованим, без перевищення встановлених радіаційних рівнів, але повну герметичність арки ще відновлювали.
І головне: чи означає все це, що новий наступ із Білорусі готується просто зараз? Публічні дані такого висновку не дають. У червні українські прикордонники заявляли, що не бачать біля кордону ударного угруповання, готового до вторгнення. У липні AP також повідомляло про відсутність ознак російського накопичення військ у Білорусі.
Тобто правильна картина така: Україна серйозно й надовго укріплює Чорнобильський і весь білоруський напрямок, бо вже знає ціну відкритого північного маршруту. Але готовність до можливого сценарію не треба плутати з повідомленням про його неминучість.