Демократи, які, за наведеними даними, здобули контроль над Палатою представників на проміжних виборах 2026 року, пообіцяли посилити парламентський нагляд за виконавчою владою. Серед їхніх пріоритетів названо помилування, корупцію у державних контрактах і криптовалютні угоди родини Трампа. Про це заявив конгресмен Джеймі Раскін, який назвав ці питання головними об'єктами майбутніх розслідувань.
Розслідування з боку Конгресу залежать від співпраці з виконавчою владою, а тому напруження між законодавцями та адміністрацією, імовірно, посилиться. Показовим був слухання 7 жовтня 2025 року, коли генеральний прокурор Пем Бонді зіткнулася з демократами в комітеті Сенату з питань судочинства. Саме такі конфлікти, за оцінкою спостерігачів, можуть стати типовими в умовах розділеної влади.
Конституція США прямо не згадує про парламентський контроль, однак він випливає з законодавчих повноважень Конгресу. Автори Конституції спиралися на практику британського парламенту та законодавчих зборів американських колоній. Вже в 1790 році Конгрес провів перевірку діяльності Роберта Морріса, яка завершилася виправданням. У 1792 році провал контракту Вільяма Дюера, пов'язаний з військовою поразкою, призвів до звільнення квартирмейстера.
Значним етапом стало розслідування скандалу Teapot Dome у 1920-х роках, що завершилося кримінальним вироком міністру внутрішніх справ Фолл. У 1927 році Верховний суд у справі McGrain v. Daugherty підтвердив право Конгресу видавати повістки про виклик свідків і документів. У 1929 році рішення у справі Sinclair дозволило переслідувати за неправдиві свідчення перед Конгресом. Комітет у справі Вотергейту був створений 1973 року рішенням Сенату 77 голосами «за» і жодним «проти».
Після терактів 11 вересня спільне розслідування розвідувальних комітетів привело до створення посади Директора національної розвідки та Міністерства внутрішньої безпеки. Водночас слухання часів маккартизму показали, як нагляд може перетворитися на партійне видовище. Для порівняння, після проміжних виборів 2018 року адміністрація Трампа в першому терміні ігнорувала повістки і затримувала документи.
Відкритим лишається питання, чи повториться в умовах розділеної влади така практика зволікання з наданням інформації. Досвід минулих десятиліть показує, що результат залежить від готовності обох сторін дотримуватися процедур контролю.