Третій армійський корпус уперше в історії застосував тактику десантування наземних роботизованих комплексів (НРК) з важких бомберів «Грифон». Під час операції «Вівальді» окупантів атакували НРК-камікадзе, закинуті на понад 10 кілометрів углиб тилу. Про це повідомив підрозділ ударних наземних комплексів NC13 у складі Третьої окремої штурмової бригади Третього армійського корпусу.
Командир підрозділу з позивним «Макар» розповів, що систему скидання НРК з безпілотників бійці використовують уже близько чотирьох-п'яти місяців. За його словами, до цього жоден підрозділ у світі не десантував наземних роботів з повітря — і тим більше не робив цього системно на полі бою. Тактику розглядають як частину диверсійних операцій, спрямованих на знищення ворога глибоко в тилу та в схованках, захоплення ворожих пілотів і порушення логістики.
Наземні роботи вже застосовували для захоплення полонених, а також для утримання позицій протягом 45 днів із встановленим кулеметом. За словами «Макара», підрозділ витратив чимало часу на розробку системи: потрібно було з'ясувати, як кріпити НРК до дрона, як апарат поводитиметься в повітрі, яким боєкомплектом його оснащувати, як підтримувати зв'язок і планувати місії — а також якнайдовше приховувати від ворога, звідки саме надходить удар.
Першу операцію зі скидання НРК бійці NC13 провели разом із батальйоном безпілотних систем Третьої штурмової бригади: пілоти доставили й скинули двох роботів за 15 кілометрів від лінії фронту. Скидання відбулося успішно, однак підрозділ обрав невдалий час для виконання завдання — ворог помітив рух і відкрив вогонь, знищивши обидва апарати. Того ж дня бійці скинули ще два НРК у той самий район, врахувавши попередні помилки. Другій групі вдалося дістатися заданої цілі — перевалочного пункту, де ворожі війська зупинялися для перегрупування й відпочинку, — і знищити його.
За словами «Макара», успіх другої спроби дав змогу систематизувати підхід і почати регулярно застосовувати тактику на відстані до 15 кілометрів у тилу ворога. Концептуально до ідеї десантування підрозділ прийшов ще у листопаді 2025 року, коли досяг рівня ударної бригади з НРК. Тоді командир доручив інженерам розробити апарат, адаптований до перенесення й скидання з дрона.
Успішність операцій зі скидання НРК становить близько 80% завдяки координації між усіма залученими підрозділами — від майстерні й планової групи до операторів на чергуванні. Крім бойових завдань, роботи використовують і для «вільного полювання» вздовж логістичних маршрутів ворога: за словами «Макара», в одній з операцій єдиний НРК вивів з ладу двох і поранив ще чотирьох ворожих солдатів. Такі дії, за спостереженнями підрозділу, викликають у ворога паніку та змушують командування росіян забороняти рух по окремих маршрутах і переводити позиції на повну бойову готовність. В одному з випадків ліквідація одного ворожого солдата наземним роботом призвела до скасування запланованого механізованого штурму.
Командир NC13 звернувся до командирів інших батальйонів і бригад із закликом розвивати напрямок наземних роботизованих комплексів, наголосивши, що робототехніка дозволяє зберігати життя особового складу. Назва бомберів «Грифон» пов'язана з позивним кулеметника NC13 Григорія Баха — «Грифон», який зник безвісти під час боїв за Андріївку у 2023 році, коли підрозділ ще був штурмовим взводом у складі другого штурмового батальйону. За словами «Макара», кожна така операція — це спосіб віддати належне побратиму й помститися за нього.
Тим часом наземні роботизовані комплекси активно розвивають й інші країни: хорватський виробник Rheinmetall Unmanned Vehicles провів польові випробування важкого НРК MV-8 Komodo, який навчився дистанційно наводити мостові переправи для проходу техніки, а також протестував пакет автономного керування, що дозволяє роботу самостійно рухатися маршрутом і обходити перешкоди.