Фінляндія закриває близько 28,5 млн євро вартості нового енергетичного проєкту для України, використовуючи кошти співпраці у сфері розвитку. Повна ціна технології електростанцій становить 46,5 млн євро, а решту оплачує українська сторона. Для бізнесу це показовий приклад того, як відбудова переходить від гуманітарної логіки до структурованих угод із співфінансуванням.
За заявленими сумами український внесок становить приблизно 18 млн євро. Це суттєва частка, яка змінює характер проєкту: Україна виступає не лише отримувачем допомоги, а замовником та співінвестором. Фінський ресурс знижує фінансовий бар’єр і прискорює доступ до обладнання, але не звільняє українську сторону від власних витрат.
У цьому є і технологічний сенс. Україна прагне нарощувати розподілену генерацію — невеликі та середні об’єкти, які можна розміщувати ближче до споживача. Така мережа не замінить великі електростанції, але додає системі гнучкості. Коли один вузол пошкоджений, локальні потужності можуть підтримувати підприємства, комунальну інфраструктуру або окремі райони.
Фінські компанії мають сильні позиції саме в технологіях гнучкої генерації. У травні «Укрнафта» та Wärtsilä уклали рамкову угоду про постачання обладнання для нових об’єктів. Програма розгортається поетапно разом із Finland–Ukraine Investment Facility. Для першої фази вже залучили 80 млн євро кредиту ЄБРР, що дає проєкту ще один фінансовий контур поряд із фінською підтримкою.
У червні уряд України повідомив про майже 939 млн грн із фінсько-українського механізму для газопоршневої генерації в Івано-Франківській і Львівській областях. Заявлена сумарна потужність — до 60 МВт. Це вже конкретний приклад того, як домовленості між урядами та компаніями переходять у фізичні активи.
Фінляндія розглядає енергетику як частину ширшої політики відновлення. Її бюджет двосторонньої співпраці з Україною у сфері розвитку на 2024–2028 роки становить щонайменше 320 млн євро. Через FUIF у 2025–2026 роках передбачали державні проєкти на суму до 50 млн євро. Для фінського бізнесу це канал виходу на український ринок із частково знятим політичним та фінансовим ризиком.
Головне питання тепер — виконання. В енергетиці строк має таке саме значення, як і ціна: обладнання, яке буде підключене до наступного пікового сезону, має зовсім іншу цінність, ніж те саме обладнання роком пізніше. Тому успіх проєкту визначать логістика, монтаж, доступ до мережі, сервіс і здатність швидко вирішувати технічні проблеми.
Якщо ця схема спрацює, вона покаже практичний формат для інших інфраструктурних проєктів: частина витрат — допомога партнера, частина — українські гроші, технологія — від міжнародного виробника, а кредитування — від банку розвитку. Для повоєнної економіки саме такі комбінації можуть стати звичними.