Фінляндія спрямовує близько 28,5 млн євро коштів співпраці у сфері розвитку на постачання технології електростанцій для України. Загальна вартість технологічної частини проєкту оцінюється у 46,5 млн євро, а різницю Україна фінансуватиме самостійно.
Ця схема важлива не лише через суму. Вона показує, як міжнародна допомога поступово переходить від аварійних поставок генераторів і трансформаторів до інвестицій у нові об’єкти, які мають працювати в українській енергосистемі роками. Для країни, енергетична інфраструктура якої систематично стає мішенню російських ударів, розосередження генерувальних потужностей зменшує залежність від великих вузлів і дає регіонам більше можливостей підтримувати критичні об’єкти під час пошкоджень мережі.
Фінляндія вже зробила енергетичну безпеку одним із напрямів довгострокової співпраці з Україною. Її програма розвитку на 2024–2028 роки має бюджет щонайменше 320 млн євро і охоплює, крім енергетики, освіту, верховенство права, цивільний захист, кліматичну стійкість та економічний розвиток. Окремим інструментом є Finland–Ukraine Investment Facility, через який у 2025–2026 роках передбачене фінансування державних проєктів в Україні на суму до 50 млн євро.
Практична основа для енергетичної співпраці була закладена ще навесні. 7 травня АТ «Укрнафта» і фінська Wärtsilä підписали рамкову угоду про постачання обладнання для об’єктів розподіленої генерації. Програму мають реалізовувати поетапно разом із фінсько-українським інвестиційним механізмом. Для першого етапу було залучено кредит Європейського банку реконструкції та розвитку на 80 млн євро, а закупівлі проводять за його процедурами.
У червні український уряд окремо повідомляв про майже 939 млн грн фінансування з фінсько-українського механізму для газопоршневої генерації «Укрнафти» в Івано-Франківській і Львівській областях. Йшлося про проєкти загальною заявленою потужністю до 60 МВт. Такі установки цінні для енергосистеми передусім можливістю працювати ближче до споживача і швидше реагувати на дефіцит потужності.
Нинішній пакет на 28,5 млн євро має іншу фінансову пропорцію: він не закриває всю вартість, а доповнює українське фінансування. За заявленою загальною ціною технології частка, що залишається на українській стороні, становить приблизно 18 млн євро. Це робить проєкт спільною інвестицією, а не повністю донорською поставкою.
Для України ключовим буде не сам момент виділення коштів, а швидкість переходу від фінансового рішення до змонтованих і підключених потужностей. Попереду закупівлі, постачання, будівельні роботи та інтеграція нового обладнання в мережу. Саме від цього залежатиме, наскільки фінська підтримка перетвориться на додаткові мегавати у місцях, де вони найбільше потрібні.