Фінляндія спрямовує близько 28,5 млн євро коштів співпраці у сфері розвитку на технологію електростанцій для України. Загальна вартість становить 46,5 млн євро, а Україна фінансує решту. Для українців, які живуть у Німеччині та стежать за європейською підтримкою батьківщини, це ще один приклад того, як країни ЄС переходять від екстреної допомоги до довгострокових інвестицій в інфраструктуру.
Енергетика залишається одним із найчутливіших секторів української стійкості. Після тривалих російських атак країні потрібні не лише ремонти пошкоджених великих об’єктів, а й нові, більш розосереджені джерела електроенергії. Такий підхід дозволяє зменшити наслідки втрати окремого вузла та швидше забезпечувати критичну інфраструктуру на регіональному рівні.
Фінляндія офіційно включила енергетичну безпеку до пріоритетів своєї програми співпраці з Україною на 2024–2028 роки. Загальний бюджет двосторонньої допомоги у сфері розвитку на цей період становить щонайменше 320 млн євро. Програма охоплює також освіту, верховенство права, цивільний захист, кліматичну стійкість і розвиток економіки.
Важливим інструментом є Finland–Ukraine Investment Facility. На 2025–2026 роки через нього передбачено державні проєкти в Україні загальною вартістю до 50 млн євро. Механізм цікавий для європейської політики відбудови тим, що поєднує фінансування розвитку з використанням технологій і компетенцій фінських компаній, водночас залишаючи частину фінансової відповідальності українській стороні.
У травні АТ «Укрнафта» та Wärtsilä уклали рамкову угоду про обладнання для об’єктів розподіленої генерації. Програму планують реалізувати поетапно разом із FUIF. Для її першого етапу вже було залучено кредит ЄБРР на 80 млн євро. У червні український уряд додатково повідомляв про майже 939 млн грн, спрямовані на газопоршневу генерацію «Укрнафти» в Івано-Франківській та Львівській областях із сумарною заявленою потужністю до 60 МВт.
Німеччина також є одним із ключових європейських партнерів української енергетики, тому фінський проєкт варто бачити у ширшій картині. Європейська підтримка складається з різних національних програм, кредитів міжнародних банків, грантів та поставок обладнання. Чим краще ці інструменти поєднуються, тим менше Україна залежить від одного джерела фінансування чи одного типу допомоги.
У нинішньому проєкті фінський внесок покриває близько 61% заявленої вартості технології, а приблизно 39% припадає на українську сторону. Це підкреслює, що реконструкція все частіше будується як спільна інвестиція.
Наступним кроком стане реалізація на місцях. Від строків контрактування, доставки, монтажу і підключення залежить, чи встигнуть нові потужності посилити систему перед наступними періодами пікового навантаження. Для українців у Європі це той випадок, коли політична солідарність вимірюється не заявами, а встановленим обладнанням і виробленими мегаватами.