У Празі 24 серпня відзначення 35-ї річниці Незалежності України почалося зі звуку «Дзвона Свободи». Біля костелу Найсвятішого Спасителя в історичному центрі чеської столиці зібралися дипломати, військові, представники української громади та друзі України. Сам дзвін був створений раніше, але саме цього року вперше пролунав з нагоди українського Дня Незалежності.
У дзвін задзвонили посол України в Чехії Василь Зварич і посол Нідерландів у Чехії Міна Нур. Після цього учасники виконали гімни України та Чехії. Біля храму також розгорнули 30-метровий український прапор. Загалом до ранкового заходу долучилися близько 60 людей.
«Дзвін Свободи» важить понад 220 кілограмів і має 69 сантиметрів у діаметрі. Його відлили на нідерландській Royal Eijsbouts. До матеріалу додали метал, привезений з України після російських атак: семикілограмовий артилерійський снаряд і уламки ракети С-300.
На дзвоні є написи українською, чеською та нідерландською. Центральна фраза звучить як «Стійте у свободі і не підкоряйтеся знову ярму рабства». Це біблійний мотив із Послання до галатів, який у контексті російсько-української війни отримав очевидне сучасне прочитання.
Проєкт об’єднав Чехію, Нідерланди та Україну. Його ініціювали Посольство Нідерландів у Чехії та спілка Sanctus Castulus, яка повертає втрачені дзвони до празьких храмів. Українське посольство стало партнером, а компанія Huisman Czech Republic виступила головним спонсором.
Уперше широкій публіці дзвін показали в червні 2025 року. Тоді його передали парафії під час державного візиту нідерландської королівської родини до Чехії. На церемонії були королева Максіма, президент Чехії Петр Павел і перша леді Єва Павлова, а освячення провів Томаш Галік.
У празького храму є власна воєнна історія. Один із його історичних дзвонів був реквізований під час Першої світової війни, коли метал із церковних дзвонів використовували для військової промисловості. Новий «Дзвін Свободи» створений за протилежною логікою: частина зброї перетворена на дзвін.
Саме ця деталь робить його відмінним від звичайного пам’ятного знака. Він не стоїть окремо на площі й не зберігається за музейним склом. Дзвін виконує свою первісну функцію — звучить над містом. Водночас його походження нагадує, що метал, який тепер служить храму, раніше був пов’язаний із військовим насильством.
Три написи додають до історії ще один вимір. Українська мова нагадує про людей і території, проти яких застосовувалася зброя. Чеська закріплює дзвін у празькому просторі. Нідерландська відсилає до країни, де його виготовили і звідки вийшла ініціатива, що допомогла проєкту стати реальністю.
Серед учасників події була українська військовослужбовиця Вікторія «Руна» Ковбасюк, яка перебувала в Чехії у відпустці та збирала допомогу для свого підрозділу. Для неї День Незалежності залишається святом, яке Україна продовжує виборювати під час війни.
Її присутність не дозволяла перетворити церемонію лише на красивий дипломатичний жест. Поруч із послами й прапором була людина, яка повернеться до військової служби. Це нагадувало, що символічна історія дзвона має прямий зв’язок із тими, хто зараз живе всередині війни, з якої походить його метал.
Празька церемонія була невеликою за кількістю учасників, але дуже конкретною за змістом. Тут поруч опинилися дипломатична підтримка, українська військова реальність і пам’ять про європейські війни минулого століття. Сам дзвін залишиться в Празі, а його звук надалі нагадуватиме, з якого матеріалу він був зроблений і чому 24 серпня став частиною українського свята.