Для українців, які живуть у Німеччині та інших країнах Європи, День Незалежності давно став не лише датою в українському календарі, а й днем публічної присутності у містах, де вони тепер живуть. У Празі 24 серпня 2026 року таким знаком став «Дзвін Свободи» — церковний дзвін, створений із додаванням металу російської зброї, використаної проти України.
Україна відзначала 35-ту річницю Незалежності. Біля костелу Найсвятішого Спасителя в центрі Праги зібралися близько 60 людей. У дзвін задзвонили посол України в Чехії Василь Зварич і посол Нідерландів Міна Нур. Учасники виконали гімни України й Чехії та розгорнули 30-метровий український прапор.
Це був перший раз, коли «Дзвін Свободи» пролунав саме з нагоди українського Дня Незалежності. Сам дзвін установили в Празі раніше. Його відлили в Нідерландах на Royal Eijsbouts, а до матеріалу додали метал із семикілограмового артилерійського снаряда та уламки ракети С-300. Дзвін має 69 сантиметрів у діаметрі та важить понад 220 кілограмів.
На його поверхні написи виконані трьома мовами — українською, чеською та нідерландською. Фраза «Стійте у свободі і не підкоряйтеся знову ярму рабства» відсилає до Послання до галатів. Три мови відображають і географію самого проєкту.
Ініціаторами були Посольство Нідерландів у Чехії та спілка Sanctus Castulus, а Посольство України стало партнером. Головним спонсором виступила компанія Huisman Czech Republic. У червні 2025 року дзвін передали академічній парафії під час державного візиту нідерландської королівської родини. На церемонії були королева Максіма, президент Чехії Петр Павел та перша леді Єва Павлова.
Для храму ця історія має власний історичний контекст. Один із його дзвонів забрали в роки Першої світової війни, коли церковні дзвони переплавляли для військової промисловості. Через понад століття в те саме місце прийшов дзвін, створений у зворотній логіці — зі зброї зробили інструмент для храму.
Для української діаспори в Європі цей образ легко читається без складних пояснень. Багато подій, пов’язаних з Україною, відбуваються далеко від фронту, але несуть сліди війни через людей, речі та історії. У Празі таким предметом став дзвін, чия частина металу походить безпосередньо з воєнного контексту.
Водночас проєкт має виразну європейську географію. Його ініціювала нідерландська дипломатична місія разом із чеською організацією, дзвін відлили в Нідерландах, а постійне місце він отримав у Празі. Україна присутня тут не лише як тема, а через матеріал дзвона, напис і партнерство посольства.
Серед учасників празької церемонії була Вікторія «Руна» Ковбасюк, українська військовослужбовиця. Вона перебувала в Чехії у відпустці та разом із командиром збирала допомогу для побратимів. Її присутність показала ще одну рису українських подій у Європі: поруч із громадами, що облаштували життя за кордоном, постійно присутній зв’язок із фронтом.
Для українців у Німеччині празька історія впізнавана саме цим поєднанням. У європейському місті українська дата стає частиною місцевого простору — через прапори, дипломатів, храм, громадські зустрічі. Водночас вона не втрачає зв’язку з війною, навіть коли відзначення проходить далеко від лінії фронту.
35-та річниця Незалежності в Празі не була найбільшою українською подією в Європі, але дала дуже чіткий образ. У центрі міста поруч стояли люди з українським прапором і дзвін, у якому зберігся матеріальний слід війни. Це поєднання пояснює, як пам’ять і сучасність можуть бути присутніми в одному міському просторі.
Празький дзвін залишиться в костелі й після свята. Його наступні удари вже не обов’язково будуть пов’язані з Україною. Але походження металу, український напис і дата 24 серпня 2026 року закріпили за ним історію, яку легко читатимуть українські громади в усій Європі: незалежність може відзначатися за кордоном, але її зміст формується тим, що відбувається вдома.