11 серпня з Роттердама надійшло повідомлення, що останки Євгена Коновальця ексгумували на цвинтарі Кросвейк для перевезення в Україну. Окремого повідомлення українських державних установ або муніципалітету Роттердама про завершення цієї процедури станом на вечір вівторка у відкритому доступі ще не було. Водночас сам маршрут повернення полковника додому вже давно вийшов із площини намірів і оформлений урядовими рішеннями.
15 липня Кабінет Міністрів видав розпорядження №703-р про перепоховання Коновальця на Національному військовому меморіальному кладовищі. Документ передбачає отримання нідерландських дозволів на ексгумацію, транспортування останків через державний кордон, пам’ятні заходи та поховання з військовими почестями. Міністерство закордонних справ, Мінветеранів, Міноборони, Український інститут національної пам’яті та адміністрація меморіального кладовища мають виконати різні частини цієї процедури.
Підготовка почалася раніше. Ще 25 травня заступниця керівника Офісу президента Ірина Верещук заявила, що Україна вже має дозвіл на перепоховання Коновальця. Наступного дня нідерландське видання Binnenlands Bestuur повідомило, що муніципалітет Роттердама підтвердив звернення українського посольства щодо передачі останків із Кросвейка.
Коновалець лежить на цьому кладовищі від 1938 року. 23 травня того року його вбили в Роттердамі під час операції радянських спецслужб. Архівні матеріали Служби зовнішньої розвідки України називають виконавцем співробітника НКВС Павла Судоплатова, який діяв за вказівкою Сталіна. Замаскований вибуховий пристрій став частиною операції, спрямованої проти керівника українського націоналістичного руху.
До еміграції Коновалець був полковником Армії Української Народної Республіки та одним із командирів Січових стрільців. У 1929 році його обрали першим головою Організації українських націоналістів, яку він очолював до загибелі. Через це могила в Роттердамі десятиліттями була не просто місцем поховання, а одним із закордонних осередків української історичної пам’яті.
У 2026 році держава почала переводити таку пам’ять із розпорошеної географії еміграції у спільний простір в Україні. 25 травня на Національному військовому меморіальному кладовищі вже перепоховали Андрія Мельника та його дружину Софію Федак-Мельник, чиї останки повернули з Люксембургу. Після цього Коновальця офіційно назвали наступною постаттю в цьому процесі.
Для України повернення Коновальця має подвійний вимір. Це поховання військового і політичного діяча на державному меморіалі, але водночас і завершення історії, яка почалася з убивства в чужому місті за десятиліття до відновлення незалежності. Кросвейк зберігав цю могилу 88 років; тепер держава готується перенести її до простору, де поруч лежать діячі визвольного руху і сучасні захисники.
Наступним практичним етапом після ексгумації має стати транспортування останків і офіційне оголошення програми прощання. Урядовий план передбачає церемоніальні заходи під час перетину українського кордону та в Києві, а фінальна церемонія на меморіальному кладовищі має відбутися з військовими почестями.