Для українців, які живуть у Німеччині та інших країнах Європи, історія Євгена Коновальця має особливу географію. Він помер у Нідерландах, його могила десятиліттями була місцем зустрічі діаспори, а тепер останки мають повернутися в Україну через європейську дипломатичну й адміністративну процедуру. 11 серпня надійшло повідомлення про ексгумацію на цвинтарі Кросвейк у Роттердамі; окремого офіційного повідомлення про завершення робіт станом на вечір ще не оприлюднювали.
Сам процес, однак, готували не один день. У травні заступниця керівника Офісу президента Ірина Верещук повідомила, що дозвіл на перепоховання вже отримано. Муніципалітет Роттердама підтвердив нідерландському виданню Binnenlands Bestuur, що українське посольство звернулося щодо передачі останків із Кросвейка. У липні Кабінет Міністрів України затвердив формальний план ексгумації, перевезення та поховання.
Це вже друга велика операція такого типу в Західній Європі за кілька місяців. У травні в Люксембурзі ексгумували останки Андрія Мельника та його дружини Софії Федак-Мельник, а 25 травня їх перепоховали на Національному військовому меморіальному кладовищі в Україні. Під час тієї церемонії українська влада прямо заявила, що повернення історичних постатей із закордонних кладовищ продовжиться.
Європейський вимір тут не випадковий. Після поразки Української революції 1917–1921 років багато військових і політичних діячів опинилися в еміграції. Їхні життєві маршрути проходили через Відень, Берлін, Прагу, Женеву, Париж, Люксембург, Мюнхен та інші міста. Могили стали частиною української присутності на континенті, але водночас нагадуванням про державу, якої ці люди не мали можливості повернутися за життя.
Коновалець був полковником Армії УНР і першим головою ОУН. 23 травня 1938 року його вбили в Роттердамі під час операції радянських спецслужб. За матеріалами української зовнішньої розвідки, виконавцем був співробітник НКВС Павло Судоплатов, який діяв за вказівкою Сталіна. Після загибелі Коновальця поховали на Кросвейку, де його могила залишалася 88 років.
Рішення українського уряду передбачає не просто перевезення труни через кордон. МЗС має забезпечити всі нідерландські дозволи та міжнародну логістику, а в Україні заплановані пам’ятні заходи під час перетину кордону, у Києві та на самому меморіальному кладовищі. Фінальна церемонія має пройти з військовими почестями.
Для української діаспори в Німеччині цей процес може змінити звичну карту пам’яті. Частина місць, куди десятиліттями їздили вшановувати діячів еміграції, поступово перестає бути місцем їхнього поховання. Натомість в Україні формується спільний меморіальний простір, куди переносять останки з різних країн Європи.
Кросвейк при цьому не втратить історичного значення: саме в Роттердамі Коновальця вбили і саме там українська громада зберігала пам’ять про нього протягом поколінь. Але наступна церемонія, відповідно до урядового рішення, відбудеться вже на українській землі.