На фотографіях із роттердамського Кросвейка могила Євгена Коновальця майже завжди оточена українськими прапорами й квітами. Упродовж десятиліть це було одне з тих місць, де українська історія існувала далеко від самої України. Тепер географія пам’яті змінюється: 11 серпня надійшло повідомлення про ексгумацію останків першого голови ОУН для повернення додому.
Окремого офіційного повідомлення про завершення ексгумації станом на вечір ще не було. Але рішення про перенесення могили вже оформлене на державному рівні. Кабінет Міністрів 15 липня розпорядився перепоховати Коновальця на Національному військовому меморіальному кладовищі та затвердив план перевезення з Нідерландів.
Кросвейк став місцем його поховання після 23 травня 1938 року. Того дня Коновалець загинув у Роттердамі внаслідок операції радянських спецслужб. Архівні документи Служби зовнішньої розвідки України описують, як співробітник НКВС Павло Судоплатов, який увійшов у довіру до керівника ОУН, передав йому замаскований вибуховий пристрій.
У культурі діаспори могила часто важить більше, ніж просто місце поховання. Вона стає точкою зустрічі, датою в календарі громади, частиною маршруту для тих, хто хоче побачити сліди власної історії в чужій країні. Саме так Кросвейк працював для українців Нідерландів: тут проводили пам’ятні заходи, сюди приходили дипломати, громадські організації та молодь.
Коновалець був полковником Армії УНР і одним із командирів Січових стрільців. Після поразки української державності він жив у Європі та продовжив організаційну роботу в еміграції. У 1929 році став першим головою Організації українських націоналістів і залишався її керівником до загибелі.
Сьогодні Україна формує інший простір пам’яті — не розсіяний між європейськими кладовищами, а зосереджений у державному меморіалі. У травні на Національному військовому меморіальному кладовищі вже перепоховали Андрія Мельника й Софію Федак-Мельник, повернених із Люксембургу. Після цього влада оголосила, що робота з повернення інших діячів продовжиться.
Для Кросвейка перенесення останків не стирає історію. Роттердам назавжди лишається містом, де Коновальця вбили, а кладовище — місцем, де його пам’ять зберігали 88 років. Але фізичний центр цієї пам’яті має переміститися до України.
Урядовий план передбачає пам’ятні заходи під час дороги й поховання з військовими почестями. Коли дату церемонії оголосять, завершиться не просто технічне перевезення. Одна з найвідоміших могил української політичної еміграції ХХ століття стане частиною нового національного меморіального ландшафту.