Російському священнослужителю і правозахиснику Григорію Міхнову-Вайтенку 3 вересня виповнюється 59 років. Він є предстоятелем Апостольської православної церкви, багато років займається правозахисною діяльністю, а після повномасштабного вторгнення Росії в Україну став одним з організаторів системної допомоги українським біженцям у Санкт-Петербурзі.
Міхнов-Вайтенко народився 3 вересня 1967 року в Москві. До церковного служіння працював у медіа. Хрещення прийняв у 1985 році в середовищі громади священника Олександра Меня. У 2008 році був висвячений у диякони, у 2009 році — у священники Російської православної церкви.
Після початку війни на сході України у 2014 році він публічно виступив проти добровільної участі у братовбивчій війні. Того ж року подав прохання про виведення за штат РПЦ. У 2015 році приєднався до Апостольської православної церкви та став єпископом.
29 квітня 2023 року надзвичайний собор Апостольської православної церкви одностайно обрав Міхнова-Вайтенка предстоятелем. Церковна структура також вказує його як главу Євро-Азійської архієпископії в Санкт-Петербурзі.
Після 24 лютого 2022 року в Петербурзі при його громаді почав діяти Центр допомоги біженцям і вимушеним переселенцям. Першими були юридичні консультації для українців, які не розуміли, як діяти в нових умовах. Згодом волонтери почали працювати з людьми, які прибували з окупованих або прифронтових територій України.
Допомога включала пошук лікарів, оплату лікування, вирішення документальних питань, квитки, транспорт, тимчасове житло та маршрути для тих, хто хотів виїхати з Росії до Європи або повернутися до України. Центр допомагав і тим, хто вирішував залишитися в Росії. Міхнов-Вайтенко пояснював це принципом права людини самостійно визначати місце свого життя.
За його даними, до березня 2024 року центр обробив близько 40 тисяч заявок. Йшлося саме про звернення, а не про таку саму кількість окремих людей. Часто одна сім’я потребувала кількох видів допомоги.
У 2022 році Московська Гельсінська група присудила Міхнову-Вайтенку премію за заслуги в захисті прав ув’язнених та інших уразливих груп.
У лютому 2024 року він оголосив про намір відслужити панахиду за Олексієм Навальним біля Соловецького каменя у Санкт-Петербурзі. Священнослужителя затримали біля дому. Пізніше його госпіталізували з інсультом. У липні того року суд припинив адміністративне провадження через сплив строків давності.
19 липня 2024 року Міністерство юстиції Росії внесло Міхнова-Вайтенка до реєстру «іноземних агентів». Він заявив про намір оскаржити статус. У квітні 2025 року суд оштрафував його на 30 тисяч рублів за адміністративною статтею про «дискредитацію» армії через антивоєнне звернення, оприлюднене ще у березні 2022 року.
У червні 2026 року Міхнов-Вайтенко повідомив, що в прокуратурі Центрального району Петербурга щодо нього склали новий протокол — за статтею про співпрацю з «небажаною організацією». Яку саме організацію мають на увазі, у повідомленні не уточнювали.
Попри правовий тиск, він продовжує жити й служити в Росії. Для української аудиторії його історія має зрозумілий вимір: російський священник не лише публічно відмовився виправдовувати війну, а й роками працював із її конкретними наслідками для українських сімей.
У 59 років Міхнов-Вайтенко залишається людиною, чия публічна позиція не відокремлена від повсякденної роботи. Його подальше служіння залежатиме від того, наскільки в нинішніх російських умовах йому та його громаді дозволять зберегти простір для допомоги людям.