Головне зараз таке: Трамп хотів зробити повне відкриття Ормузької протоки простішим шляхом до завершення війни з Іраном, а Тегеран перетворив це на великий пакет переговорів. The Wall Street Journal повідомляє, що президент США навіть приватно допускав вихід із конфлікту без окремої ядерної угоди, якщо судноплавство буде повністю відновлене.
Чому це важливо? Ядерна угода — складна, технічна й політично важка. Відкрита протока — результат, який легко пояснити: танкери йдуть, ризик для світового ринку менший, ціни мають більше шансів стабілізуватися. За даними WSJ, Білий дім дедалі більше зосереджувався саме на цьому.
Але 8 серпня Іран сказав, що просто відкрити протоку не готовий. Вища рада національної безпеки висунула умови: США мають припинити погрози Ірану, постійно завершити війну проти Ірану та його союзників, скасувати морську блокаду й вивести свої сили з району країни.
Є й фінансові вимоги. Тегеран хоче повної компенсації воєнних збитків, скасування санкцій і розмороження іранських активів. Тобто питання одного морського коридору тепер прив’язане до майже всього набору американських важелів тиску.
При цьому судна не стоять повністю. Axios повідомляє з посиланням на американського посадовця, що приблизно 8 млн барелів нафти виходять із Перської затоки через південну смугу Ормузу в координації з військовими США. Це частковий режим, але він не дорівнює повністю нормальному комерційному руху.
Іран та Оман також ведуть переговори про нові морські маршрути. Associated Press пише, що вони наблизилися до фінальної стадії. Але Тегеран одразу уточнює: домовленість про маршрути не означає, що Ормуз повністю відкрито. Повний режим Іран пов’язує з окремими політичними умовами.
США поки не показують, що готові прийняти цей пакет. Морську блокаду відновили 14 липня, а наприкінці місяця Трамп заявляв, що вона триває. Для Вашингтона блокада — спосіб тиснути на економіку Ірану. Для Тегерана її скасування — одна з головних вимог за відкриття протоки.
9 серпня Трамп у розмові з Axios звучав менш войовничо. Він сказав, що США знижують інтенсивність протистояння й лише частково ведуть переговори. Президент зробив акцент на інфляції та фінансових проблемах Ірану, тобто зараз, схоже, хоче дати економічному тиску попрацювати.
Чому весь світ за цим стежить? Через масштаби Ормузу. За даними EIA, у першому кварталі 2026 року через протоку проходило близько 14,6 млн барелів нафти й нафтопродуктів на добу. Наприкінці 2025 року цей показник становив близько 20,7 млн. Коли рух падає, ринок швидко реагує цінами.
Навесні це вже було видно. EIA пов’язувала перебої в Ормузькій протоці з підвищеною волатильністю нафти. Для людей це не лише біржові графіки: дорожча енергія переходить у ціну пального, доставки, авіаквитків і багатьох товарів, які треба перевозити на великі відстані.
Іран розуміє цю ціну. Експерт Eurasia Group Грегорі Брю, якого цитує WSJ, вважає, що Тегеран переконаний у бажанні Трампа вийти з війни і тому займає жорстку позицію. Якщо одна сторона вважає, що іншій угода потрібна терміновіше, вона зазвичай просить більше.
Для Трампа проблема в тому, що простий сценарій більше не виглядає простим. Він хотів отримати відкриту протоку без обов’язкового розв’язання ядерного питання. Іран відповів так: тоді за протоку доведеться говорити про блокаду, війська, санкції й гроші.
Тепер можливі два паралельні процеси. Перший — технічний: сторони через Оман домовляються, як збільшити рух суден. Другий — політичний: Вашингтон і Тегеран сперечаються про умови повного відкриття та завершення конфлікту. Якщо ці процеси вдасться розділити, ситуація може поступово стабілізуватися. Якщо ні, Ормуз і далі залишатиметься головним важелем Ірану й головною проблемою для плану Трампа швидко вийти з війни.