Американський державний борг знову став героєм гучних заголовків: у соцмережах поширюється твердження, що він уже офіційно перевищив $40 трлн. Однак останній доступний щоденний монітор Об’єднаного економічного комітету Конгресу США має іншу позначку. На 20 липня 2026 року валовий федеральний борг становив $39,588 трлн.
Ця різниця не робить тенденцію меншою. Липневий огляд комітету показував швидке зростання боргу й оцінював, що за середнім темпом попередніх трьох років планка $40 трлн може бути пройдена приблизно 8–9 жовтня. Це прогноз, а не календарна гарантія: щоденні запозичення й погашення рухають суму нерівномірно.
Число майже $40 трлн складається з різних частин. На 20 липня близько $31,818 трлн припадало на борг у руках публіки — казначейські папери, якими володіють інвестори, банки, Федеральна резервна система, іноземні держави та інші власники поза федеральними рахунками. Ще близько $7,771 трлн були внутрішньоурядовими зобов’язаннями, зокрема цінними паперами, які тримають федеральні трастові та спеціальні фонди.
Через це образ величезного рахунку, який Вашингтон одного дня має «закрити до нуля», вводить в оману. Мінфін США постійно випускає казначейські векселі, ноти й облігації, погашає папери, строк яких спливає, і рефінансує частину зобов’язань новими випусками. Для держави ключове питання — чи може вона обслуговувати борг без дедалі тяжчого тиску на бюджет і економіку.
Саме тут нинішня траєкторія стає тривожною. Бюджетне управління Конгресу очікує дефіцит $1,9 трлн у 2026 фінансовому році та $3,1 трлн у 2036-му. За чинного законодавства борг у руках публіки зростає зі 101% ВВП у 2026 році до 120% у 2036-му й 175% у 2056-му. GAO називає такий напрямок нестійким і нагадує, що чисті процентні витрати федерального бюджету вже у 2025 році перевищили витрати на національну оборону.
На цьому тлі особливо разюче виглядає 1835 рік. За даними Міністерства фінансів США, Ендрю Джексон прийшов до Білого дому 1829 року, коли борг перевищував $58 млн, і зробив його ліквідацію політичною метою. У 1835 році федеральний борг справді був погашений повністю — вперше й досі єдиний раз в історії Сполучених Штатів.
Але з цього не випливає, що сучасна Америка стоїть перед вибором між «повним нулем» і неминучою катастрофою. Прогнози CBO залежать від законів, податків, видатків, ставок і економічного зростання. CBO наголошує, що довгі прогнози мають велику невизначеність. На початку 2000-х Мінфін навіть обговорював сценарій зведення боргу в руках публіки до нуля — він не реалізувався, але сам факт показує, що слово «ніколи» не є економічною формулою.
У найближчі роки американська дискусія буде не про повторення 1835-го, а про масштаби дефіциту, податкову політику, витрати й ціну запозичень. Чим довше борг зростає швидше за економіку, тим більша частка бюджету йде на відсотки і тим менше простору лишається для інших державних рішень.