Російські жінки-засуджені, які підписали контракти з Міністерством оборони для участі у війні проти України, розповіли про сексуалізоване насильство й шантаж з боку командирів. Розслідування «Верстки» описує, як обіцянка вийти з колонії перетворювалася на нову залежність — тепер від військової ієрархії та місця служби.
У хвилі набору, яку досліджує видання, жінкам пропонували річний контракт, зарплату від 220 тисяч рублів, виплати у разі поранення та звільнення від невідбутої частини покарання. За даними «Верстки», після підготовки кілька сотень жінок були направлені на війну як військові санітарки.
Одна зі співрозмовниць видання розповіла, що командир пропонував жінкам залишитися працювати при госпіталі замість відправлення ближче до передової за умови нічних візитів до нього. Частина жінок погодилася. Пізніше, за словами джерела, вони дізналися, що чоловік не міг впливати на розподіл їхньої служби. Тобто обіцянка безпечнішого місця могла бути лише способом домогтися сексуальної згоди від людей у залежному становищі.
Найбільш конкретні звинувачення висунула Людмила Полтаракова. Вона розповіла «Верстці», що командир полку Сергей Житков спочатку викликав її робити масаж, а згодом став агресивним. За її словами, у лютому 2025 року він її зґвалтував, а насильство продовжилося в березні. Ці слова є її свідченням; суд не встановлював вину Житкова в описаних епізодах.
Полтаракова також стверджує, що згодом її вимагали направити для сексуальних послуг іншому високопоставленому військовому. Після скандалу жінку перевели до іншого медичного батальйону. Перед цим, за її словами, вона підписала документ, у якому заперечувалося насильство з боку Житкова. Полтаракова пояснювала, що зробила це через страх за свою подальшу службу.
У червні 2026 року вона, за даними розслідування, офіційно звернулася до військового прокурора із заявою про зґвалтування. Невдовзі Полтаракова повідомила, що її направляють на передову і що вона побоюється, що там від неї можуть позбутися. Окрема публікація від 30 червня підтверджує її службу в 370-му окремому медичному батальйоні та наводить її слова про більш ніж 80 жінок-засуджених, які підписали контракти. Вона описувала їх як санітарок евакуаційних груп.
1 липня інше повідомлення зафіксувало її заяву про терміновий наказ вирушити на передову. Пізніше «Верстка» написала, що Полтаракова жива і перебуває там. За інформацією видання, щодо неї порушили кримінальну справу через відмову виконати наказ про бойове завдання, тоді як справи за її заявою про зґвалтування не відкрили. Цю процесуальну частину не підтверджують оприлюднені документи прокуратури або суду, тому вона залишається даними журналістського розслідування.
Тема вербування жінок із колоній з’явилася значно раніше. У березні 2023 року «Настоящее Время» повідомляло про жінок-засуджених, яких готували до відправлення на війну, та про набір представниками Міноборони. RFE/RL у 2024 році описало досвід жінки, яка підписала контракт улітку 2023-го, працювала медсестрою в Донецькій області та згадувала домагання з боку військових. Це означає, що 2024 рік у новому матеріалі — не початок практики, а окремий період її розвитку.
Для читача ця історія не закінчується самим викриттям. Полтаракова залишається на службі, а її заява про насильство, за даними «Верстки», не стала кримінальною справою. Наступним визначальним кроком буде реакція військової прокуратури та те, чи отримають інші жінки реальну можливість скаржитися на командирів без ризику бути покараними або відправленими в небезпечніші умови.