Жінки, яких російське Міністерство оборони вербувало в колоніях для служби на війні проти України, розповіли про сексуалізоване насильство, шантаж і залежність від командирів. Нове розслідування «Верстки» зосереджується на військових санітарках, які пішли на контракт, розраховуючи на високу зарплату, виплати в разі поранення та звільнення від невідбутої частини покарання.
За даними видання, у схемі, яку воно описує, жінкам пропонували контракт на один рік і зарплату від 220 тисяч рублів на місяць. Після підготовки кілька сотень жінок відправили на війну як санітарок. Окремі свідчення показують, наскільки вразливим було їхнє становище: вони одночасно залишалися колишніми ув’язненими, залежали від військового командування і працювали в умовах бойових дій.
Одна зі співрозмовниць розповіла, що командир пропонував залишити жінок при госпіталі замість відправлення ближче до передової, якщо вони приходитимуть до нього вночі. Деякі погоджувалися. Згодом, за словами джерела, з’ясувалося, що цей чоловік взагалі не міг визначати місце їхньої подальшої служби.
Найдетальніше в розслідуванні описана історія Людмили Полтаракової. Вона заявила, що командир полку Сергей Житков спочатку викликав її робити масаж, а потім почав поводитися агресивно. За словами Полтаракової, у лютому 2025 року він її зґвалтував, а насильство продовжувалося протягом березня. Це її звинувачення; судового рішення, яке встановлювало б вину Житкова, у доступних матеріалах немає.
Полтаракова також стверджує, що згодом від неї вимагали сексуальних послуг для іншого високопоставленого військового. Після конфлікту її перевели до іншого медичного батальйону, але перед цим, за її словами, змусили підписати документ про те, що Житков не чинив щодо неї насильства. Вона пояснювала це страхом за подальшу службу.
У червні 2026 року Полтаракова, за даними «Верстки», офіційно заявила про зґвалтування військовому прокурору. Після цього вона говорила, що її намагалися терміново відправити на передову і що вона сприймала це як загрозу своєму життю. Незалежна публікація 30 червня підтверджує іншу частину її історії: Полтаракова служила в 370-му окремому медичному батальйоні й публічно говорила більш ніж про 80 жінок з колоній, які підписали контракти. Вона описувала їхню роботу в евакуаційних групах на передовій.
Наступного дня з’явилося повідомлення про нове звернення Полтаракової, в якому вона говорила про терміновий наказ їхати на передову та страх, що там її можуть позбутися. «Верстка» пише, що пізніше стало відомо: жінка жива і перебуває на передовій. За даними видання, проти неї порушили кримінальну справу через відмову виконати наказ про бойове завдання, тоді як справи за її заявою про зґвалтування не порушили. Незалежних процесуальних документів, які дозволили б окремо встановити статус обох проваджень, у відкритих джерелах немає.
Водночас вербування жінок з колоній почалося не у 2024 році як явище загалом. «Настоящее Время» ще в березні 2023 року повідомляло про перевезення жінок-ув’язнених і вербування представниками Міноборони. RFE/RL описувало жінку, яка підписала контракт у колонії влітку 2023 року і згодом працювала медсестрою в Донецькій області. Тому 2024-й у новому розслідуванні радше позначає новий етап набору, а не початок практики.
Історія Полтаракової залишає два відкриті питання: чи розслідуватимуть її заяву про сексуальне насильство і що станеться з жінками, які погодилися на службу в обмін на обіцянки звільнення. Від відповідей залежить не лише їхня подальша доля, а й те, наскільки військова система здатна захистити людей, яких сама поставила в особливо залежне становище.