Жінки, які вийшли з російських колоній заради військового контракту, розповіли «Верстці», що служба принесла їм не лише ризик фронту, а й сексуальний тиск з боку командирів. Їм обіцяли гроші та можливість не повертатися до невідбутої частини покарання, але в армії вони опинилися в новій жорсткій залежності.
За даними розслідування, у хвилі вербування, яку видання відносить до 2024 року, жінкам пропонували річний контракт, щомісячну зарплату від 220 тисяч рублів і виплати у випадку поранення. Кілька сотень рекрутованих пройшли підготовку та були направлені на війну як санітарки.
Для жінок це означало роботу з пораненими й загиблими поблизу зони бойових дій. Незалежне звернення Людмили Полтаракової, оприлюднене 30 червня 2026 року, доповнює цю картину: вона називала понад 80 жінок-засуджених, які уклали контракти, і говорила, що вони працюють у складі евакуаційних груп на передовій.
Саме залежність від розподілу місць служби, за словами однієї зі співрозмовниць «Верстки», використовував один із командирів. Він нібито пропонував залишати жінок при госпіталі, якщо вони приходитимуть до нього вночі. Частина погодилася, побоюючись відправлення ближче до фронту. Потім вони дізналися, що командир не міг впливати на їхній розподіл так, як обіцяв.
Полтаракова розповіла про ще тяжчий досвід. За її словами, командир полку Сергей Житков викликав її робити масаж, а потім став агресивним. Вона заявила, що в лютому 2025 року Житков її зґвалтував і що насильство тривало в березні. Це твердження самої Полтаракової; доступного судового рішення щодо цих звинувачень немає.
Далі, за її словами, від неї вимагали сексуальних послуг для іншого високопоставленого військового. Після скандалу її перевели в інший медбат, але змусили підписати папір, що Житков не вчиняв щодо неї насильства. Полтаракова пояснювала, що боялася наслідків відмови.
У червні 2026 року вона, як пише «Верстка», офіційно звернулася до військового прокурора із заявою про зґвалтування. Після цього жінка заявляла, що її терміново направляють на передову. 1 липня окреме джерело повідомило про її нове звернення, в якому вона говорила про наказ виїхати до району бойових дій і про страх за своє життя.
Пізніше, за даними «Верстки», стало відомо, що Полтаракова жива та перебуває на передовій. Видання також повідомляє про кримінальну справу проти неї через відмову виконати наказ і про відсутність справи за її заявою про зґвалтування. Окремих оприлюднених документів прокуратури чи суду, які б підтверджували цей процесуальний статус, немає, тому ці деталі залишаються даними журналістського розслідування.
Історія має довшу передісторію. Вербування жінок із російських колоній фіксували щонайменше з 2023 року. «Настоящее Время» писало про набір представниками Міноборони, а RFE/RL пізніше описало колишню ув’язнену, яка підписала контракт улітку 2023-го і працювала медсестрою на окупованій частині Донеччини. Вона також говорила про небажані домагання військових.
Тепер для Полтаракової головне питання — чи розглядатимуть її заяву про насильство як кримінальну скаргу, а не як конфлікт із командуванням. Для інших жінок, які пішли з колоній на війну, відповідь покаже, чи мають вони реальний механізм захисту, коли звинувачення стосуються людей вище за них у військовій ієрархії.