Колишній міністр оборони Михайло Федоров заявив Reuters, що Україна зараз виглядає так, ніби поступово і повільно програє війну проти Росії. Водночас він не прогнозує неминучої поразки. За його оцінкою, країна все ще має всі шанси виграти, але для цього протягом найближчих кількох місяців потрібно ухвалити рішення, які змінять військову й державну модель.
Федоров пояснив свою оцінку не одним фактором. Він назвав відсутність цілісного бачення перемоги, недостатню швидкість упровадження технологій, корупцію, патронажні мережі та залежність інституцій від політичних впливів. Окремо колишній міністр зробив ставку на автономні дрони зі штучним інтелектом, дешеві ракети-перехоплювачі, власну балістичну програму й густу систему сенсорів уздовж фронту. Державу загалом він оцінив як таку, що працює лише на 5% можливостей.
Ця заява стала помітною через контраст із тим, що Федоров говорив 23 липня. Тоді, вже після звільнення з уряду, він заявляв, що за шість місяців його команда змогла добитися перехоплення Україною ініціативи — вперше за останні роки. Він описував ситуацію як «вікно можливостей» для примушення Росії до миру з позиції сили.
Через місяць формула змінилася. Тепер вікно можливостей — це кілька місяців, за які, на думку Федорова, треба встигнути перебудувати підхід до війни. Офіс президента у відповіді Reuters наголосив, що під час роботи в Міноборони Федоров оцінював перебіг війни позитивно і що після звільнення змінився передусім його особистий статус.
При цьому називати його слова першим з 2022 року допущенням українською владою сценарію поразки було б неточно. У квітні 2024 року Володимир Зеленський прямо попереджав, що Україна програє, якщо Конгрес США не надасть необхідної допомоги. Різниця нинішньої ситуації полягає в іншому: різко песимістична оцінка пролунала від людини, яка ще недавно сама очолювала Міноборони й мала прямий доступ до інформації про стан війська.
Її вагу підсилює і те, що Федоров ставив перед собою масштабне завдання перебудови мобілізації. Реформа ТЦК залишилася незавершеною. Військова омбудсменка Ольга Решетилова після його відставки заявила, що її команда протягом місяців подавала пропозиції, однак дієвих змін, окрім декларацій, не побачила.
Це не означає, що Федорова звільнили саме за реформу ТЦК. Президент публічно пояснював ситуацію ширше: Федоров і тодішній головнокомандувач Олександр Сирський не змогли нормально працювати разом, а проблеми на фронті, у бригадах і мобілізації залишалися невирішеними. Сам Федоров пізніше говорив, що формально чув причиною конфлікт із Генштабом, але також припускав спротив груп, інтереси яких зачепили зміни в оборонних закупівлях.
Паралель із Олексієм Арестовичем тут стосується радше публічної поведінки після виходу з влади. Після відставки в січні 2023 року колишній позаштатний радник керівника Офісу президента швидко почав сумніватися у гарантованій перемозі України й підкреслював, що тепер говорить як неофіційна особа. Федоров повторює схожу послідовність, але його попередній рівень відповідальності був значно вищим.
Тепер головне питання — чи справдиться його оцінка про коротке вікно для змін. Вона залежить від фронту, темпів виробництва й застосування нової зброї, якості мобілізації та здатності держави узгодити рішення між військовим і політичним керівництвом.