Частка жінок на найвищих керівних посадах у великих американських компаніях перестала зростати. За даними списку Fortune 500, жінки очолюють 56 компаній, що становить близько 11,2% переліку, тоді як шість років тому цей показник дорівнював 7,4%. Водночас представництво жінок і на рівні C-suite, і в радах директорів застрягло на позначці близько 30%, а частка жінок у радах уперше за понад десять років скоротилася.
Про це йшлося на саміті Fortune «Найвпливовіші жінки» у Санта-Барбарі, штат Каліфорнія. Келлі Бейкер, виконавча віцепрезидентка та директорка з персоналу фінансової компанії Thrivent, зазначила, що розвитку й залученню жінок до виконавчого керівництва приділяють дедалі менше уваги. За її словами, сповільнення є побічним наслідком середовища, у якому плекання таких лідерів відійшло на другий план.
«Не можна ігнорувати той факт, що існує клімат, у якому організації не надто зосереджені, — сказала Бейкер. — Якщо хоч трохи зняти ногу з педалі, почнеш гальмувати».
Тоні Таунс-Вітлі, колишня очільниця компанії зі списку Fortune 500 і членкиня корпоративної ради Nasdaq, пов'язує стагнацію з тим, що про різноманіття на робочому місці говорять менше. На її думку, це послабило увагу до просування й розвитку жінок-лідерів, а також вплинуло на ставлення до їхніх можливостей.
«Ми не можемо відкинути середовище, де є питання, майже переоцінка ролі жінок у світі, де негативна риторика з багатьох боків ставить жінок під сумнів — ззовні, всередині, з боку рад директорів, — заявила Таунс-Вітлі. — Це тривожний сигнал, і про це просто не говорять».
Проблема полягає не лише в зовнішніх бар'єрах. Частина причин криється в тому, що жінки самі не бачать себе керівницями, попри кваліфікацію та досвід. За словами Дженни Фішер, керуючої директорки консалтингової компанії Russell Reynolds Associates, лише 36% жінок на робочих місцях розглядали можливість стати CEO або казали, що хотіли б цього.
«Ми не можемо надрукувати кандидатів на 3D-принтері», — зауважила Фішер.
Гейден Браун, президентка й CEO платформи для фрилансу Upwork, належить до тих, хто не замислювався про найвищу посаду. Вона виросла в родині, де мати очолювала програму розширення прав жінок на роботі, але сама не вірила, що може стати CEO.
«Я виросла в найбільш про-жіночому домі, і все ж приблизно десять років тому голова нашої ради директорів сказав мені: “Ти маєш бути CEO”. А я відповіла: “Справді?”» — розповіла Браун.
Вона намагається змінити те, як жінки сприймають себе щодо керівних ролей, зокрема вдома: редагує книжки, які читає дітям, щоб вони були гендерно інклюзивнішими, і замінює прикметник «розумний» на «працьовитий», аби прищепити потрібні риси.
Для ширших змін на робочому місці потрібна підтримка чоловіків, каже Бейкер. Ті, хто обіймає впливові посади, мають бути і наставниками, які супроводжують жінок у кар'єрі, і спонсорами, які просувають перспективних жінок-лідерів перед колегами та іншими керівниками.
Попри складну картину, є й позитивний сигнал. За словами Фішер, штучний інтелект створив попит на керівників, здатних адаптуватися й опановувати нові технології. Дослідження Russell Reynolds Associates свідчить, що жінки випереджають чоловіків у впровадженні та використанні ШІ, ймовірно, через готовність адаптуватися.
«Хоча про DEI зараз говорять не так багато, як раніше, попит на жінок на виконавчих посадах і в радах директорів усе ще дуже великий», — підсумувала Фішер.