Митрополит Київський і всієї України Епіфаній у проповіді на десяту неділю після П’ятидесятниці закликав вірян твердо триматися єдності Церкви у Христі, слухати її отців і вчителів та уникати спокус. У 2026 році ця неділя припала на 9 серпня.
Головне: Епіфаній не зводить єдність до підтримки конкретної людини. 29 червня, в день пам’яті апостолів Петра і Павла, він наголошував, що Церква не є «Петровою» чи «Павловою», а залишається Христовою. Тобто навіть найбільший авторитет не повинен підміняти собою центр віри.
Друга теза — слухати отців і вчителів. Це означає звіряти нові духовні твердження з тим, що Церква вважає перевіреною апостольською традицією. У березні Предстоятель ПЦУ окремо говорив про значення правдивого вчення, спадкоємності та участі в таїнствах.
У практичному сенсі така порада працює як фільтр. Якщо в мережі з’являється гучне «духовне» твердження, переконливе відео або категорична порада, популярність автора ще не робить її церковною нормою. Православна модель передбачає перевірку Писанням, переданням і життям спільноти.
Третя теза — уникати спокус. У церковній мові це не тільки очевидні гріхи. Спокусою може стати образа, бажання перемогти у суперечці будь-якою ціною, захоплення харизматичним лідером або готовність повірити у те, що підтверджує власні страхи й упередження.
У квітні Епіфаній пояснював, що через Церкву вірні перебувають у духовній єдності один з одним і з Христом та завдяки цьому можуть зростати у вірі. Це важливо: єдність не означає, що всі мають однаково думати про кожну другорядну річ. Йдеться про спільний духовний центр і про відповідальність не руйнувати спільноту.
Що перевіряти перед тим, як повірити гучному релігійному твердженню? Насамперед контекст: чи справді це повна думка автора, а не вирвана цитата. Далі — джерело: чи є твердження частиною церковного вчення, чи це приватна інтерпретація. І нарешті — наслідок: чи допомагає воно краще розуміти віру, чи лише підсилює страх, гнів або залежність від певної людини.
Ця схема не записана в проповіді як медіачекліст, але прямо випливає з поєднання трьох її тез. Христос задає центр, отці й учителі — довгий горизонт перевірки, а застереження від спокус — вимогу не довіряти власній першій реакції автоматично.
Ще один важливий момент: перевірка не означає недовіру до всіх. Її сенс у тому, щоб довіра мала основу. Якщо священник або богослов пояснює позицію через Писання, церковну традицію і зрозумілий контекст, вірянин бачить не лише висновок, а й шлях до нього. Це робить авторитет прозорішим і зменшує залежність від особистої харизми.
Так само варто відрізняти єдність від інформаційної бульбашки. Група може виглядати дуже згуртованою, якщо всі читають одні й ті самі канали й ніколи не стикаються з запитаннями. Але така згуртованість легко руйнується при першій серйозній незгоді. Церковна модель, яку описує Епіфаній, передбачає іншу стійкість — спільний центр, який не залежить від того, чи всі однаково оцінюють кожен другорядний сюжет.
Тому «уникати спокус» можна читати і як пораду не дозволяти інформаційному середовищу керувати реакціями. Якщо допис змушує негайно ненавидіти, боятися або безумовно захоплюватися, це привід не прискорюватися, а сповільнитися. Перевірити джерело, контекст і власний мотив — цілком сучасне застосування давньої духовної дисципліни.
П’ятидесятницю ПЦУ святкувала 31 травня як день народження новозавітної Церкви. Саме від неї рахуються наступні неділі літургійного року. Через десять неділь тема повертається до питання: що допомагає спільноті залишатися єдиною після її народження.
У липні ПЦУ провела розширене засідання Архієрейського Собору під головуванням Епіфанія. Це рівень церковного управління. Нова проповідь — про інший рівень, який стосується кожного: кому довіряти, як ставитися до розбіжностей і за яким критерієм відрізняти важливе від другорядного.
Якщо звести проповідь до трьох коротких правил, вони звучатимуть так. Христос — центр, а не особистість лідера. Традиція — критерій, а не випадкова думка. Духовна пильність — захист від того, що може перетворити розбіжність на ворожнечу.
Це не заклик до пасивності. Навпаки, він передбачає, що вірянин має думати, перевіряти і відповідати за власні рішення. Послух церковним учителям у такій моделі не скасовує совість, а дає їй ширший контекст.
Серпнева проповідь продовжує лінію, яку Епіфаній розвиває протягом 2026 року: єдність не повинна будуватися навколо персоналій, а церковне життя не може бути відірване від накопиченого досвіду. Для швидкого інформаційного середовища це звучить особливо контрастно — не реагувати миттєво, а звіряти, розрізняти і триматися головного.