Канадський хардкор-гурт Piss привертає дедалі більше уваги завдяки дебютному альбому «You Made Me / Skin On Linen», який виходить незабаром. Гурт, заснований вокалісткою Тейлор Зантінг, гітаристом Тайлером Паттерсоном, басистом Гевіном Мойєю та барабанщиком Гарретом Робертсом, поєднує брутальний звук із текстами про травму сексуального насильства та мізогінію.
Живі виступи Piss більше нагадують перформанс або концептуальний екзорцизм, ніж традиційний концерт. Зантінг рухається сценою, згинається навпіл під вагою власних слів, а між треками звучать фрагменти виступів феміністичних активісток, філософів і дитячих голосів. За словами вокалістки, альбом має продовжити розмову, яка триває десятиліттями. «Це одночасно найлегше і найважче, що я коли-небудь робила», — зізнається вона.
Гурт виник після знайомства Зантінг із Паттерсоном на вечірці. Вона переїхала з Онтаріо до Ванкувера, де разом із музикантами почала працювати над матеріалом. Зантінг, яка вивчала креативне письмо в університеті, довго не могла знайти форму для своїх текстів — поезії та короткої прози. Ідея перетворити їх на пісні змінила все: план альбому був готовий за один вікенд. Невдовзі до гурту приєдналися Мойя та Робертс.
Дебютний альбом складається з 15 треків, у яких Зантінг балансує між інтелектуальними відсиланнями до Тоні Моррісон і філософині Манон Гарсія та майже нестерпно відвертими описами власного досвіду. Платівка відкривається треком «Kai And Friends», де звучить наївний дитячий голос, який перелічує мрії про майбутнє, а потім різко змінюється криком «I Wanted To Be A Singer». У цій пісні Зантінг проголошує: «Я намагаюся зробити свій біль значущим».
Під час живих виступів публіка реагує по-різному: частина глядачів приходить заради потужного звуку, інші — переважно жінки — виглядають приголомшеними, дехто залишає зал. Після виконання «Andrea II», де звучить цитата радикальної активістки Андреа Дворкін про те, що «закон не працює, тому я за насильство», у наметі лунають спонтанні оплески. Попри важкість тем, гурт уже зібрав віддані аудиторії в Канаді та Північній Америці, а його виступ на фестивалі The Great Escape у Брайтоні цього травня називають одним із найбільш обговорюваних.
Зантінг наголошує, що успіх проєкту відображає масштаб проблеми, а не лише мистецьку якість. «Якщо так багато людей резонує з цим, це свідчить і про нашу майстерність, і про те, наскільки жахливо почуваються люди, які впізнають себе в такій платівці», — каже вона. Вокалістка також звертає увагу на парадокс: альбом створений у співпраці з трьома чоловіками, хоча присвячений досвіду заподіяної чоловіками шкоди. «Це слон у кімнаті, але водночас це історія про те, як чоловіки без егоїзму допомогли мені довести справу до кінця», — додає вона.
Piss не прагнуть комфортної музики. Їхній дебютний альбом — це спроба осмислити світ, у якому насильство залишається буденністю, а мистецтво стає способом витримати його наслідки. Гурт продовжує гастролювати, а реліз «You Made Me / Skin On Linen» обіцяє стати однією з найбільш обговорюваних подій у хардкор-сцені цього року.