Екстремальна спека, що охопила Північну півкулю, змушує бізнес переглянути підходи до оцінки кліматичних ризиків. Дослідження дедалі частіше вказують на те, що найбільша ціна зміни клімату — не лише збитки від стихійних лих чи руйнування інфраструктури, а й вплив на здоров'я людей та продуктивність праці. Для азійських компаній це означає прямі фінансові втрати, які поки що залишаються поза увагою корпоративних стратегій.
За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров'я та Всесвітньої метеорологічної організації, продуктивність працівників знижується в міру підвищення температури. Проєкт Lancet Countdown підрахував, що глобальні втрати робочої сили через спеку у 2024 році сягнули 1,1 трильйона доларів. Для Азії, яка нагрівається швидше за середньосвітові темпи, ці збитки можуть бути ще більшими. Сінгапурсько-ETH Center прогнозує, що лише в Сінгапурі економічні втрати через тепловий стрес працівників до 2035 року становитимуть близько 2,2 мільярда сінгапурських доларів (1,7 мільярда доларів США).
Азійський банк розвитку оцінює, що за високого сценарію викидів зміна клімату може скоротити ВВП країн Азії, що розвиваються, майже на 17% до 2070 року. Одним із головних чинників такого падіння називають саме зниження продуктивності праці. Ці кліматично-медичні виклики накладаються на демографічні тенденції: населення Азії стрімко старіє, і до 2050 року кожна четверта людина в регіоні буде старшою за 60 років, що посилює тиск на системи охорони здоров'я.
Попри масштаб загрози, бізнес реагує повільно. За даними Всесвітнього економічного форуму, 84% організацій вважають себе недостатньо підготовленими до майбутніх потрясінь, пов'язаних із робочою силою. Водночас близько 75% компаній уже розкривають інформацію про нагляд ради директорів за кліматичними питаннями, тоді як шість років тому таких було лише 6%. Це свідчить про зростання уваги, але не про готовність діяти.
Експерти пропонують бізнес-лідерам три пріоритети. Перший — підвищити обізнаність про зв'язок клімату та здоров'я на всіх рівнях організації, адже ці ризики перетинаються з кадровою стратегією, операційною стійкістю та довгостроковим створенням вартості. Другий — зробити робочу силу стійкішою: оцінювати вплив спеки та забруднення повітря, адаптувати графіки й умови праці, забезпечувати доступ до охолодження та питної води, включати кліматичні захворювання до планів безперервності бізнесу. Це особливо важливо для численних зовнішніх і операційних працівників у регіоні. Третій — інвестувати в стійкі системи, оскільки здорові громади та працююча медицина є такою ж економічною інфраструктурою, як транспорт чи енергетика.
Окрему роль відіграють страховики життя та здоров'я, які працюють на перетині добробуту й довгострокових ризиків. Вони можуть долучатися до досліджень, просвітництва та співпраці з урядами, медичними установами й інвесторами. Звіт «Клімат і здоров'я в Азії» наголошує на масштабі вразливості регіону: 99 із 100 найбільш екологічно ризикованих міст світу розташовані саме в Азії, а понад 40 мільйонів домогосподарств відмовляються від медичної допомоги через фінансові обмеження на тлі зростаючих кліматичних і медичних загроз.
Для бізнесу це означає, що кліматична стратегія не може обмежуватися викидами та фізичними активами. Здоров'я працівників стає чинником продуктивності, стійкості ланцюгів постачання та довгострокової вартості компаній. Ради директорів, які ігноруватимуть цей вимір, ризикують пропустити одну з найбільших статей витрат, пов'язаних зі зміною клімату.