За три літні місяці фронт в Україні змінився не стільки кількістю захоплених квадратних кілометрів, скільки способом, у який тепер відбувається боротьба за територію.
У великому аналізі Cronkite про літню кампанію головна суперечність сформульована просто: Росія не змогла перетворити постійний тиск на оперативний прорив, але сама лінія бойового зіткнення стала значно менш лінійною.
За оцінкою ISW, у липні російські війська захопили 37,85 квадратного кілометра. Якщо рахувати й райони проникнення малих груп, цифра зростає приблизно до 121,56 квадратного кілометра. Але проникнення тепер дедалі частіше не означає повного контролю над територією.
На Донеччині російська тактика спирається на невеликі штурмові групи, які намагаються пройти між позиціями, сховатися в забудові або посадках і закріпитися без суцільного тилу за собою. Це особливо помітно в районі Костянтинівки. До кінця серпня російські військові змогли створити обмежену позицію в західній частині міста, але не контролювали більшу його частину. Українські підрозділи продовжували контратаки та зачистки.
Для захисників головна проблема полягає в логістиці. Дорога, яка формально залишається під українським контролем, може бути фактично небезпечною через постійне спостереження та удари дронів. За даними українського військового джерела, яке цитував ISW, російські сили запускали від 1,5 до 2 тисяч радіокерованих FPV-дронів на добу по Дружківці та двох логістичних маршрутах, а на Добропільському напрямку — близько 1,2 тисячі. І це без урахування оптоволоконних дронів.
Через таку щільність ударів змінюється сама географія фронту. Водій вантажівки, евакуаційна група, артилерійський розрахунок чи піхотний підрозділ можуть перебувати за десятки кілометрів від передової, але вже діяти в зоні постійного ризику.
Україна відповідає тим самим принципом у російському тилу. Дрони середньої дальності дедалі частіше б'ють по машинах, складах, командних пунктах і маршрутах постачання далеко за першою лінією. Такі удари не завжди потрапляють у заголовки, але безпосередньо впливають на те, скільки боєприпасів, людей і техніки Росія може швидко перекинути до штурмових груп.
Масштаб безпілотної війни вже вимірюється сотнями тисяч апаратів. Міністерство оборони України повідомляло, що станом на 11 серпня українські сили від початку року нейтралізували понад 260 тисяч російських БпЛА різних типів.
На півночі, у Сумській області, Росія продовжувала локальний тиск і в серпні. Проте українські контратаки не припинялися, а наступ не перетворився на великий рух у напрямку Сум.
Це робить підсумок літа подвійним. Росія не отримала того оперативного прориву, який міг би обвалити українську оборону на великій ділянці. Водночас для України ситуація на Донеччині стала небезпечнішою: Костянтинівка опинилася під сильнішим тиском, а дороги до Дружківки, Краматорська та Слов'янська дедалі більше залежать від того, хто контролює повітря на висоті кількох десятків і сотень метрів.
Восени головним питанням буде не лише те, чи зміниться лінія на карті. Значно важливіше — чи зможе Росія перетворити окремі проникнення на стійке накопичення сил, а Україна — і далі ізолювати ці групи та бити по логістиці, яка тримає їх у бою.