Окупація міста не знімає з держави відповідальності перед мешканцями, які через неї опинилися поза межами своїх громад. Про це пише колумніст Денис Денищенко, який виступає проти скорочення військових адміністрацій окупованих міст. Його позиція стосується Луганської та Донецької областей, а також Криму, які перебувають під окупацією з 2014 року.
Денищенко ілюструє свою думку власною сімейною історією. Йдеться про спадкову справу щодо майна, розташованого на окупованій території. Спір у суді триває вже дев’ять місяців, а засідання інколи призначають із перервою в три місяці. Дані про майно містяться в електронних реєстрах, однак оформлення документів усе одно затягується. Цей приклад, за словами автора, показує, що навіть за наявності цифрових баз людям потрібна жива адміністративна підтримка, яка доводить процедури до результату.
Як приклад навантаження колумніст наводить Старобільську міську військову адміністрацію, яка у 2025 році опрацювала 9 795 документів. За його словами, ці цифри не враховують роботу підпорядкованих підрозділів та установ, тому реальний обсяг роботи є ширшим. Саме тому, на його думку, оцінювати потрібність такої адміністрації лише за формальними показниками недостатньо, адже частина функцій залишається непомітною для статистики.
Перед тим як ухвалювати рішення про скорочення, автор пропонує відповісти на три запитання: які функції виконує адміністрація, хто візьме їх на себе і як мешканці отримуватимуть послуги. Він рекомендує перевірити фактичне навантаження та забезпечити мінімальний набір функцій, який має працювати без перебоїв. Якщо відповіді на ці питання не отримано, скорочення може обернутися тим, що люди залишаться без доступу до документів і послуг, від яких залежить їхнє майнове та правове становище.
Денищенко раніше працював на державній службі, від Луганська до Волині, тому свою позицію будує на власному досвіді роботи з такими структурами. Його аргумент полягає в тому, що відповідальність держави перед переміщеними громадянами не зникає разом із втратою контролю над територією, і рішення щодо адміністративних структур мають враховувати саме цю обставину.