Генеральний директор JPMorgan Chase Джеймі Даймон знову поставив питання про майбутнє долара не як про технічну суперечку центробанків, а як про наслідок загальної сили Сполучених Штатів. У розмові з PBS він сказав, що якщо через 25 років США не матимуть найсильнішої економіки та найсильніших збройних сил, вони можуть втратити й статус країни, чия валюта є головним резервним активом світу.
Це попередження особливо різко звучить на тлі обіцянки Дональда Трампа. Під час кампанії він заявляв, що за його президентства резервний статус долара буде «найсильнішим, яким він коли-небудь був». Білий дім у 2025 році вже оголосив цю обіцянку виконаною, пояснюючи це економічним зростанням, жорсткішими торговельними угодами та новим регулюванням доларових стейблкоїнів. Проблема в тому, що довгострокові показники, на які звертає увагу Даймон, залежать не від одного курсу долара чи одного кварталу, а від боргу, інституцій, союзів і довіри до американської політики.
Найвиразніший ризик — бюджетний. Трамп 4 липня 2025 року підписав великий закон про податки та видатки, Public Law 119-21. У лютневому прогнозі 2026 року Бюджетне управління Конгресу оцінило, що цей закон збільшує сукупні дефіцити у 2026–2035 роках приблизно на $4,7 трлн з урахуванням макроекономічних ефектів і додаткових витрат на обслуговування боргу. Дефіцит федерального бюджету у 2026 році CBO прогнозує на рівні $1,9 трлн, а державний борг, що перебуває у руках публіки, може зрости до 120% ВВП у 2036-му.
Другий напрям — торгівля. Адміністрація Трампа зробила тарифи центральним інструментом економічної політики. У лютому 2026 року президент запровадив тимчасову 10-відсоткову імпортну надбавку, що діяла до 24 липня, паралельно з іншими тарифними режимами. CBO оцінює, що вищі тарифи приносять бюджету доходи й скорочують дефіцит, але одночасно стримують економічне зростання. Сам Даймон не відкидає тарифи як такі: у листі акціонерам він писав, що вони можуть змусити партнерів сісти за стіл переговорів. Але там само він наголошував на потребі стабільності, передбачуваності та міцних економічних зв’язків із союзниками.
Є й інституційний вимір. На початку 2026 року Даймон публічно став на захист незалежності Федеральної резервної системи на тлі конфлікту адміністрації Трампа з керівництвом центрального банку. У червні Верховний суд тимчасово заблокував спробу президента усунути губернаторку ФРС Лізу Кук. Для резервної валюти це не другорядна політична історія: ще у 2024 році Даймон пояснював, що долар тримається не лише на розмірі економіки, а й на верховенстві права, відкритих ринках, надійності США та довірі до їхніх інституцій.
Водночас говорити, що Трамп уже «позбавив» долар резервного статусу, було б неправильно. За даними МВФ, у першому кварталі 2026 року на долар припадало 57,13% світових валютних резервів — більше, ніж кварталом раніше. Він залишається безумовно домінуючою резервною валютою. Попередження Даймона стосується не сьогоднішньої втрати статусу, а траєкторії.
Саме тому його слова можна читати як тест для політики Трампа. Президент обіцяв зберегти долар на вершині, але водночас його адміністрація збільшує довгострокові бюджетні зобов’язання, перебудовує торгівлю через тарифи й веде боротьбу за більший вплив на інституції, незалежність яких ринки традиційно вважають частиною американської переваги. Чи зміцнить ця стратегія економічну й військову базу США, як стверджує Білий дім, чи поступово підточить довіру, про яку говорить Даймон, стане зрозуміло не з одного руху курсу, а з поведінки інвесторів, союзників і центробанків у наступні роки.