Для українців у Німеччині суперечка про резервний статус долара може здаватися далекою від щоденних цін у євро. Насправді вона безпосередньо стосується Європи. Долар є головною валютою міжнародних резервів, значна частина світової торгівлі та фінансування проходить через доларові ринки, а Німеччина залишається одним із найбільших промислових партнерів США. Тому попередження Джеймі Даймона про можливу втрату американською валютою своєї ролі — це також розмова про майбутнє трансатлантичної економіки.
Голова JPMorgan Chase сказав, що США не зможуть зберегти резервний статус, якщо через 25 років перестануть бути найсильнішою економікою і найсильнішою військовою державою. У його попередніх листах акціонерам є важливе доповнення: доларова перевага залежить і від союзів. Даймон прямо попереджав, що фрагментація відносин між США та партнерами може ізолювати Америку й зрештою послабити її валютне лідерство.
Саме тут слова банкіра перетинаються з політикою Дональда Трампа. Президент обіцяв зробити резервний статус долара максимально сильним, але водночас перебудував торговельні відносини через мита. У 2026 році США протягом 150 днів застосовували широку 10-відсоткову імпортну надбавку, а інші тарифні режими продовжують формувати торгівлю. Для німецьких виробників автомобілів, машин, хімії та обладнання американський тарифний курс означає дорожчий і менш передбачуваний доступ до одного з ключових ринків.
Даймон не закликає просто повернутися до старої вільної торгівлі. Він підтримує ідею стратегічної автономії США у критичних товарах, вважає допустимими цільові тарифи й погоджується, що союзники мають більше інвестувати в оборону. Однак його рецепт передбачає інше кінцеве завдання: Сполучені Штати повинні зміцнювати власну економіку разом із ключовими союзниками, а не штовхати їх до альтернативних економічних блоків. Для Німеччини це особливо важливо, бо її безпекова й торговельна модель десятиліттями спиралася на американську військову парасольку та відкритий трансатлантичний ринок.
Другий ризик походить із бюджету США. Великий закон, який Трамп підписав у липні 2025 року, за оцінкою CBO підвищує дефіцити 2026–2035 років приблизно на $4,7 трлн з урахуванням економічних і відсоткових ефектів. Дефіцит цього року прогнозується на рівні $1,9 трлн. Для Європи це не лише американська внутрішня статистика: прибутковості казначейських облігацій США задають орієнтири для світового капіталу, а зміна довіри до них швидко впливає на європейські ставки, курси та інвестиційні потоки.
Третя тема — незалежність ФРС. У січні Даймон став на її захист на тлі конфлікту адміністрації Трампа з центральним банком. Верховний суд у червні тимчасово заблокував спробу Трампа усунути губернаторку ФРС Лізу Кук. Для європейських центробанків і інвесторів незалежна монетарна політика США є частиною передбачуваності всієї фінансової системи.
Поки що ознак втрати доларової першості немає. За даними МВФ, частка долара у світових валютних резервах у першому кварталі 2026 року становила 57,13%, тоді як євро мав близько 20%. Долар залишається далеко попереду. Але саме цей розрив і є активом, який США не можуть вважати автоматичним.
Для Німеччини наслідок простий: чим стабільніші американські фінанси й трансатлантичні правила, тим передбачуваніше середовище для експорту, інвестицій і безпеки Європи. Якщо політика Трампа зміцнить промислову базу США, не руйнуючи союзів, вона може підтримати долар. Якщо ж тарифна фрагментація, борг і політичний тиск на інституції посиляться, слова Даймона стануть попередженням не лише Вашингтону, а й Берліну.