П'ятий епізод першого сезону серіалу «Ліхтарі» під назвою «Світло згасло» стає переломним моментом для всієї історії. На відміну від типових супергеройських шоу, тут немає лиходія з чіткою мотивацією чи масштабних битв із ворогом. Натомість напруга сягає піку у стосунках між Галом та Джоном, чиє протистояння переростає у відкритий конфлікт.
Гал, який став Ліхтарем, побудував навколо цього всю свою особистість. Він не уявляє себе без персня і тримається за нього лише тому, що не знає нічого іншого. Джон, якого з дитинства готували до цієї ролі, усвідомлює, що влада без розуміння її наслідків руйнує людину. Якщо стати схожим на Гала — це те, що на нього чекає, то він цього не хоче.
Цей епізод дає Джону можливість проявити самостійність, якої від нього не очікували. Він демонструє незалежність та неупередженість, ставлячи під сумнів плани Опікунів. Джон бачить людяність у Зої, чує постійні крики своїх батьків на фоні та розуміє, що Опікунам не можна довіряти. Він робить правильний вибір на кожному кроці, і мало хто зміг би повторити його шлях.
Картина стає чіткою: Опікуни — справжні лиходії, і вони завжди ними були. Серіал проводить паралелі з реальним світом, де правоохоронні органи створюють ще більш жорстокі структури, щоб уникнути моральних і юридичних питань. Ці структури виходять з-під контролю, і цикл повторюється. Джон має намір його розірвати.
Перспектива однієї людини проти могутньої сили Опікунів виглядає захопливіше, ніж хаос, що панує в епізоді. Реакція Ліанни на рішення Джона відмовитися від персня свідчить, що просто так це не минеться. Деякі питання залишаються без відповіді, зокрема те, чому перстень обирає саме ту чи іншу людину. Схоже, це єдине вузьке місце в плані Опікунів.
Епізод «Світло згасло» — це не лише дослідження того, що означає володіти силою без розуміння її природи. Це також видовищна розвага, де фіаско з мисливцями сягає кульмінації. Акторські роботи Аарона П'єра, Келлі Макдональд та Пурни Джаганнатан тримають увагу глядача.
Серіал продовжує досліджувати расові питання через призму інопланетян. Зої вважає, що раса — це труднощі, які людина має подолати. Але страждання не можна виправдовувати навіть корисним досвідом. Існують інші шляхи для здобуття переваг, і расизм не є одним із них.
Загалом епізод відчувається як перезавантаження. Джон, здається, спалив усі мости, і незрозуміло, куди історія рухатиметься далі. Це трохи тривожно, але водночас захопливо. Питання про мисливців та роль Ноя в наративі залишаються відкритими, і, ймовірно, матимуть серйозні наслідки в майбутніх епізодах.