Маршалок Сейму Польщі Влодзімеж Чажастий поставив історичну пам’ять у центр розмови про майбутнє України в Європейському Союзі. Після зустрічі з головою Верховної Ради Русланом Стефанчуком у Щавниці 10 серпня він заявив, що вступ України до ЄС вимагатиме від українців переосмислення всіх аспектів власної історії, зокрема готовності «називати геноцид геноцидом».
Його слова стосувалися польської оцінки Волинської трагедії та злочинів українських націоналістів проти польського населення. Важлива деталь полягає в тому, що Чажастий одночасно назвав себе прихильником вступу України до ЄС. Тобто йдеться не про відмову від європейської перспективи України, а про спробу пов’язати її з історичним примиренням на польських умовах.
Це не нова формальна вимога Європейського Союзу. Офіційні критерії членства стосуються демократії, верховенства права, прав людини, функціонуючої ринкової економіки та здатності виконувати зобов’язання держави-члена. Станом на середину липня Україна вже відкрила два з шести переговорних кластерів — «Основи» та «Зовнішні відносини».
Однак польська позиція все одно має значення. Рішення щодо членства в ЄС потребує одностайності держав-членів. Тому вимога, яка сьогодні звучить як політична позиція спікера національного парламенту, потенційно може стати переговорним важелем на наступних етапах. Саме тому некоректно одночасно применшувати слова Чажастого або представляти їх як уже запроваджену юридичну умову Брюсселя.
Польський парламент у липні посилив свою офіційну історичну рамку. 17 липня Сейм одноголосно — 441 голосом — ухвалив резолюцію, в якій вшанував пам’ять жертв злочинів українських націоналістів на східних землях Другої Речі Посполитої та використав визначення «геноцид». У польській внутрішній політиці ця термінологія вже не є маргінальною позицією окремої партії.
Водночас українсько-польська робота з місцями поховань продовжується. Український інститут національної пам’яті повідомляв про дослідження та ексгумаційні роботи в колишніх селах Острівки та Воля Островецька на Волині з 13 липня до 7 серпня. Це показує, що історичний діалог має не лише декларативний, а й практичний вимір — пошук, ідентифікацію та перепоховання загиблих.
Сам Чажастий за останні місяці неодноразово поєднував дві тези, які можуть здаватися суперечливими. У лютому він разом зі Стефанчуком підписав декларацію підтримки польським Сеймом курсу України на членство в ЄС. У червні називав вступ України життєвим інтересом Польщі та застерігав від ескалації історичних конфліктів. Тепер він говорить жорсткіше про умову історичного визнання.
Після переговорів у Щавниці спікер також закликав відновлювати довіру, підтримувати прямий канал між двома парламентами й засудив неналежне ставлення як поляків до українців, так і українців до поляків. Отже, його нинішня позиція поєднує тиск і сигнал про готовність домовлятися.
Для України головний висновок у тому, що історична політика дедалі тісніше входить у практичну політику розширення ЄС. Це не скасовує переговорів і не означає автоматичного польського вето. Але питання Волині вже не можна розглядати лише як суперечку про минуле: у Варшаві його дедалі частіше формулюють як частину майбутнього політичного договору між Україною, Польщею та Європою.