Волинська трагедія знову стала не лише темою істориків і пам’ятних дат, а частиною розмови про майбутнє України. Спікер польського Сейму Влодзімеж Чажастий заявив 10 серпня, що вступ до ЄС вимагатиме від українців переосмислення історії та визнання польської кваліфікації подій на Волині як геноциду.
Він сказав це після зустрічі з головою Верховної Ради Русланом Стефанчуком у Щавниці. Водночас Чажастий підкреслив, що сам є прихильником вступу України до Євросоюзу. Тому ця заява не означає, що польський спікер виступає за закриття дверей для України. Скоріше він говорить: підтримка має супроводжуватися вирішенням історичної суперечки.
Для людей важливо розуміти, що сталося юридично, а що — політично. ЄС не оголошував нової окремої умови щодо Волині. Формальні правила стосуються демократії, права, економіки та виконання європейських норм. Україна вже відкрила два переговорні кластери й продовжує процес.
Однак Польща — держава-член ЄС, а для прийняття нового члена потрібна одностайність. Саме тому національна політика Варшави може впливати на майбутні рішення. Слова Чажастого мають вагу не тому, що вони автоматично стали нормою ЄС, а тому, що Польща матиме голос у процесі.
Ця дискусія розгортається на тлі погіршення суспільної атмосфери. Сам Чажастий сказав, що стосунки між поляками й українцями стали напруженішими, і засудив неналежне ставлення з обох боків. Він закликав відновлювати довіру й не закривати канали прямої розмови між парламентами.
У липні польський Сейм одноголосно ухвалив резолюцію, яка називає злочини українських націоналістів проти польського населення геноцидом. Для Польщі це вже офіційна парламентська мова пам’яті. Україна не використовує цю кваліфікацію як спільну державну формулу, що й залишається одним із джерел конфлікту.
При цьому є й практичні кроки, які часто губляться за гучними словами. Український інститут національної пам’яті повідомляв про роботи в Острівках та Волі Островецькій, пов’язані з ексгумацією й перепохованням останків людей, які загинули 1943 року. Для родин і громад такі дії мають конкретний зміст: знайти могили, встановити факти, дати можливість поховати загиблих.
Сама зустріч у Щавниці відбулася під час відвідин українських дітей, які постраждали від наслідків війни. Цей контекст добре показує складність польсько-українських відносин. Польща продовжує підтримувати Україну і водночас дедалі наполегливіше вимагає відповіді на історичні питання.
Чажастий раніше демонстрував сильну проукраїнську позицію: у лютому підписав зі Стефанчуком декларацію на підтримку членства України, у червні називав його важливим для польської безпеки. Нові слова не перекреслюють цієї лінії, але додають до неї умову, яка може стати важкою частиною майбутніх переговорів.
Що буде далі, залежить не лише від заяв найвищих політиків. Якщо між країнами зростатиме ворожість у щоденному житті, історична суперечка стане ще токсичнішою. Якщо ж паралельно працюватимуть архіви, пошукові групи, родини загиблих, дипломати та парламенти, шанс на компроміс збережеться. Саме тому питання Волині сьогодні — це і про минуле, і про те, якими будуть польсько-українські відносини в майбутній Європі.