У сучасній війні найдорожчим може виявитися не найскладніший радар і не сама пускова установка, а ракета, якої немає в потрібний момент. Саме так виглядає криза Patriot перед новою зимою. Україна навчилася ефективно використовувати систему проти балістики, але кожен успішний перехват зменшує запас боєприпасів, який поповнюється значно повільніше, ніж Росія здатна формувати нові залпи.
У повідомленні з посиланням на Politico йдеться, що дефіцит поширюється на Європу. Німеччина, Польща, Іспанія та Греція не поспішають витрачати власні резерви, бо американські склади також обмежені. Це добре показує зміну статусу Patriot: перехоплювач перестав бути просто технічним елементом системи ППО і став стратегічним ресурсом, за який одночасно конкурують кілька театрів війни.
Українська математика жорстка. Єврокомісар Андрюс Кубілюс оцінював потребу на чотири зимові місяці приблизно у 700 PAC-2 і PAC-3. Lockheed Martin за весь 2025 рік поставила 620 PAC-3 MSE. Компанія домовилася наростити річну потужність до приблизно 2 000, але це багаторічний промисловий ривок. До того часу кожна країна-оператор рахує наявні ракети не сотнями абстрактних одиниць, а днями можливої бойової роботи.
Парадокс полягає в тому, що грошей на частину проблеми вже знайшли. Німеччина фінансує контракт на кілька сотень ракет для України. RTX розгортає виробничу роль німецького Шробенгаузена для GEM-T. Українські та німецькі чиновники працюють над прискоренням PAC-3. Але заводське обладнання, нові працівники та сертифіковані постачальники не створюються наказом уряду за одну ніч.
Тому Київ просить союзників діяти як у справжній кризі запасів. У липні майже 40 держав отримали звернення з проханням передати Patriot зі своїх складів із подальшим поповненням. Це фактично обмін готовності в часі: партнер приймає менший резерв сьогодні, щоб Україна отримала більшу здатність пережити удари цієї осені та зими.
Військовий сенс такого рішення видно на прикладі атак на Київ. На початку серпня Україна не змогла збити балістичні ракети під час одного з великих ударів. Це не історія про те, що Patriot перестав працювати. Навпаки, проблема в тому, що ефективна система без достатньої кількості ракет стає дорогою порожньою платформою.
Дефіцит змінює і саме поняття готовності. Країні недостатньо володіти сучасною батареєю: вона має мати достатній боєкомплект для серії атак, а не лише для демонстраційної спроможності. В Україні ця вимога перевіряється майже щодня, тому союзницькі запаси набувають значення не як символ підтримки, а як реальний ресурс бойової витривалості.
Росія використовує саме цей дисбаланс. Financial Times писала про майже 200 балістичних пусків за один місяць і оцінювала російське виробництво приблизно у 70 таких ракет щомісяця. Восени протистояння дедалі більше нагадуватиме гонку двох конвеєрів: російського ударного і західного оборонного. До моменту, коли нові заводи вийдуть на повну силу, результат цієї гонки визначатимуть старі склади та політична готовність відкрити їх для України.